Дракула (Сторінка 1 з 3)

Пане Упертюх, дякую, що звернули увагу на мою скромну персону.
Я хотів висловити своє захоплення своїм ж прозрінням (принаймні тим що у мене  є) після знайомства з тими речами про які ми тут говоримо...
Я колись читав "Дракулу" мессіра Стокера...ледве його домучив до останньої сторінки...така нудота мені видалась, а от фільм ( окрім тих телестрашилок ) видався мені дуже повчальним...кожен судить по собі...(це якщо Вам смішно з мого прозріння)
Що стосується Ордену Дракона, ассасинів- НАРКО??? прочитаю.
Дякую.

Дуже цікаві статті... навіть князь Вітаутас був в Ордені Дракона...

Стосовно крові-династичних шлюбів-і-мессіра:
-у Булгаковських скляних очах все написано-- як казав Мессір: "Питання крові - це найскладніше питання..."
-у статті була згадка про Пісню про нібелунгів, я читав її в оригіналі -- там є згадка про благородних київських рицарів, котрі супроводжували почт принцеси Крімхільд через київські землі. Я це місце перечитував і перечитував не вірячи своїм очам.

Востаннє редагувалося Ares (01 Dec 2011 14:26:09)

Tsikavyj fil"m, pravda ne pro Vlada Tepeza-Drakulu tam mova, a pro kozats"kogo polkovnyka chasiv Mazepy.
Zahotilosya dodomu.

Востаннє редагувалося Ares (24 Dec 2011 17:27:28)

Ще раніше читав іншу статтю Гоцуляка на цю ж тему(а тепер передивився і звернув увагу на деякі     деталі) - http://samlib.ru/g/guculjak_o_b/monografy01.shtml :

Залишається лише відкритим питання про те, чи був слов'янський переказ про чашу-потір пов'язаний з колом засновників міста, бо чаша не згадана в германській версії. Можливо, мають рацію ті, хто припускає витлумачення назви Києва в грецьких хроніках "Самбатас" як означення кельтської християнської місії "Сан-Бадас" -- "Священна Купіль" чи "Святе Джерело", початково місця ритуального поклоніння іраномовних сарматів та скіфів.
Як на нас, переказ про чашу (джерело) як явно іранська ремінісценція про "чашні" -- "ритуальну їжу вогнепоклонників" (вона також потрапила у вірм. "чашак" -- "чаша") трансформувався в київському колі в образ київсько-полянського Аскольда та в куявсько-польського Попеля (дв.-верх.-нім. ask "блюдо, посудина, чаша", швед. Asker "невелика посудина" < дв.-сканд. askr "дерев'яний посуд, кошик, короб", "ясень" / ashr "попіл, зола" ~ слов. "ящик" / шотл. asek "кошик для попелу; small vessell; box"; пор. з іменем Лоенгрін; фр. loin gris "далеко сірий", ірл. liath "сірий, сивий"). Можливо, як на нас, на цю трансформацію вплинув археологічно засвідчений елліністичний культ Сарапіса, наявний в цьому регіоні (Волинь) за домінування в ІІ-ІІІ ст. н.е. вельбарської культури (готи), так і в Північному Причорномор'ї (Ольвія, Тір). Його культ свого часу ввів в Александрії засновник єгипетської династії Птолемей І Сотер (305-283 рр. до н.е.) і в ньому було об'єднано образи Осіріса та Апіса. Характерною рисою зображень даного божества є "калаф" -- головний убір, який символізував родючість, багатство, виражав хтонічну силу бога. Як правило, калаф зображали у вигляді округлого кошика, призначеного для плодів, квітів, зберігання сиру. Такий самий головний убір був у Гекати та Артеміди. Особливої популярності Сарапіс набув за часів імператорів Марка Аврелія та Антоніна Пія, які шанували його як покровителя військової справи, його зображали на світильниках (стоїть на вівтарі між двома зміями), які клали у могили воїнів, та кубках.
   Аскольд був вбитий разом із братом-співправителем Диром (ірл. daor, фонетичне dir -- "раб, приречений, засуджений" або ж це представник угорської залоги Дьєрдь-"Юрій") варягом-регентом "Хельгі"-Олегом Віщим (відображення знаходимо у "Сазі про Ньяла", де "всіма чудесами Христа" вмовляє якогось Флоссі відомстити за вбивство Хьоскульда /"Сивоголового" його жона Хільдігунна; цей Хьоскульд Годі Білого Мису вважався сином Траіна (!), сина Сігфуса і внука Сігвата Рудого, а вбивство Траіна та його сина Хьоскульда організував Хельгі, син Ньяла та внук Торгейра Голльніра, сина Торольва; чи не є київський князь Аскольд/Хьоскульд сином Трояна.Траіна, його вбивця - Олег/Хельгі, якому відомстив Велес/Флоссі?).

Проте в "Історії бритів" Гальфріда Монмутського кравчим на бенкеті (тобто розпорядником за столом) виступає друг короля Артура Кай, "намісник андекавів", "у одежі з горностая" (у "Хрестоносцях" С. Коссак-Шуцької бард Роберта Нормандського співає пісню про "Кеуса, доброго виночерпія", хоча виночерпієм у "Історії бритів" називається намісник Нормандії Бедуер, а Кай -- кравчим; у баваро-австрійському епосі "Кудруна" володар датчан Хорант теж є розпорядником застілля на бенкеті у свого короля Хетеля Хегелінга; в премордіальній традиції "виночерпій" виконує певну сакральну функцію: так виночерпій Сак у мідійського царя Астіага, за Ксенофонтовою "Кіропедією", є калькою ассірійського титулу "виночерпія" -- šaqya, а тже, династія Будди Шакьямуні має певний стосунок до цієї традиції). В текстах Артурівського циклу цей персонаж відомий як сенешаль Кей (Кей-Сенешаль, Senesciall, Steyward), син вихователя Артура Ектора Окраїнного (Ector de Maris; брат батька -- Ланселот, Lannynnauc "Білорукий", а дід -- Аграваден Окраїнний). У валлійських версіях він іменується сином Кініра (ap Kynyr) та наділений магічними властивостями, які ірландці приписують своєму героєві Кухуліну. Тобто Кей-сенешаль певним сенсом тотожний Ку-Хуліну (Cu Chulainn "Пес Кулана").
   Сином Кеуса (Кау) в деяких джерелах називається Гільдас Премудрий (490-570 рр.), який спочатку мешкав у Ірландії та Уельсі, а в кінці свого життя -- в континентальній Нормандії, де заснував монастир Руес. Саме Гільдас є автором історичної праці "Про розорення Британії", в котрому викриває гріхи своїх сучасників. Знаменитий історик Беда Достойнохвальний широко використовував не тільки фактологію Гільдаса, але й її благочестивий пафос.

Генетично ім'я Кая пов'язане з індоєвропейським означенням людини, дотичної до особливого магічного ремесла: ст.-грец. koeo -- "розумію", латин. caveo -- "остерігаюся, бережусь", дв.-англ. havian -- "споглядаю", дв.-інд. kavis -- "ясновидець, мудрець", іран. kavus -- "мудрець, жрець, знавець сакрального знання"; согд. kw, kwy, сер.-перс. ky "жрець -- ворог Заратустри", грец. koi?s "жрець містерій", укр. "коваль" -- "спеціаліст із таємничого ремесла -- "кузні", від "къзнь" -- "мистецтво", "техніка", "кознь" -- "хитрість, таємничість, підступність". Російське "колдовать" виявляється спорідненим з латиськ. kaldit "ковати" та церк.-слов. "кладиво" -- "молот". Назва речі, що виступає знаком професії, містить той же корінь: дв.-рус. "кый" ( < праслов. *kyjь), литов. kujis, прус. cugis "великий молот". Саме в казкових мотивах фіксується міфологема про те, як два брати-ковалі хитрістю перемагають демонічного Вогненого Змія. Також у іранському епосі коваль Каві перемагає демонічного змія Ажі-Дахаку. Тут також хочеться нагадати про роль кузні у казковому сюжеті про протиборство Івасика-Телесика (явний натяк на кельтського Талієсіна) та Баби-Яги (як образ балтів?).
З допомогою кравчого Кая (Саi) і виночерпія Бедуера (Bedwyr), сина Грифона (ap Gryffyn), володаря еструзійців, король Артур на горі святого Михаїла переміг чудовисько - велетня з Іспанії, який викрав і вбив Єлену, племінницю володаря арморикан Хоела (Howel ~ Ковель). Відрубана голова іспанського велетня стала знаменитим трофеєм Артура (у "Історії бритів" підкреслюється циклопічний характер та людожерство ворога Артура; також наявна версія в "Мабіногіон" про перемогу короля Артура, свата героя Кілоха, та його друзів Кея і Бедівера над циклопом Глогом Іспадденом Пенкавром, батьком красуні Олвен) і з нею співставляється інший сакральний предмет валлійських міфів, який після довгих пошуків здобув герой Передур (валлійський аналог Персеваля), а саме - відрубана, кровоточуча голова на таці, котру несуть дві діви. Її ототожнюють з бретонською міфічною головою Брана - "Утер Бен", яка пророкувала і попереджала про напади ворогів. Ім'я ірландського бога Кромм Круаха, дещо схожого на нашого Кощея (але на відміну від слов'янського аналога, він то добрий, то злий), перекладається як "Кривава голова" (проте дв.-ірл. cenn "голова", ірл. dichned "обезголовлення") й ідола якого знищив святий Патрік (389-491).
  У ірландській сазі "Друга битва біля Рівнини Стовпів" (Маг Туйред) розповідається про те, як відрубана голова переможеного короля фоморів Балора була поставлена на кромлех (кам'яний стовп), який від отруєної крові розпадається, а із самої крові утворюється озеро. Також у германському епосі відрубана голова Гуннара (Гунтера) стає умовою повернення золотого скарбу Нібелунгів (franci nebulones - "нижніх франків").
  У візантійській іконографії святий Георгій Побідоносець зображався стоячи на молитві з власною відрубаною головою в руках (як на іконі в Історичному музеї в Москві). Якщо ж брати до уваги, що образ Георгія -- малоазійського походження, а до появи християнства її населяли кельтські племена галатів-скотарів, то цілком можна вбачати генетичні витоки образу Георгія з кельтського міфосвітогляду. Слов'янам він став відомий як "Зелений Юрій", а мусульмани його шанують як праведного Хадіра ("зелений"). Його свято -- 23 квітня (по старому стилю?) -- відзначається у Східній Європі та на Близькому Сході як сезонний рубіж скотарського календаря: в цей день вперше худобу та коней виганяли на пасовиська, заколювали перше весняне ягня, співали особливі пісні.

В числі язичницьких богів, котрим поклонялися східні слов'яни, літописи називають Хорса і Симаргла, іранське (скіфо-сарматське) походження котрих беззаперечне. В.І. Абаєв виявляє також семантичну та етимологічну паралель між східнослов'янським божеством Родом та осетинським Naf (Рід) [пор. з слов. Навь -- "Дух предка", -- О.Г.]... У язичницькому пантеоні західних та південних слов'ян божества іранського походження невідомі" .
   Також не повинно дивувати, що на сарматському походженні настійно наголошували польські генеалогічні джерела. Саме поляки були західною групою полян (Птолемеєві Boulanes, у нім. джерелах -- Pulani, Pulanes, Poleni, Poleni, Poloni, Bolana, Bolanen, Bolani, Boloni), очоленою Popielem (Jaskotel, Jasczold ~ Аскольд, сканд. "попелястоголовий"), яка мігрувала на захід у лехітські землі в Куявію, де лежить знамените озеро Гопло, на березі якого і є місто Крушвиця, батьківщина Попеля. Київські ж поляни зберегли переказ про якесь протистояння, пов'язане з даним персонажем, перенісши його події до більш ближчих часів.

Востаннє редагувалося Упертюх (28 Dec 2011 12:36:45)

Duzhe tsikavo. Djakuju.

...русского происхождения, – Филипп Красивый(???)

Messir buv pravyj: pytannja krovi, najskladnishi pytannja.

ось наш Василий Дунин=-Борковский http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1% … 0%B8%D1%87
ЛегендаИмя Василия Дунина-Борковского связано с легендой, которую записали во второй половине XIX века известные этнографы М. А. Максимович и П. С. Ефименко. Эта же легенда упомянута украинским историком и этнографом Николаем Маркевичем в книге «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян», изданной в 1860 году в Киеве[5].

Вероятно, причиной возникновения легенды стала необычная роспись, сделанная по заказу Дунина-Борковского на стене Троице-Ильинского монастыря. На росписи якобы было изображено загробное путешествие упыря.

В Черниговских газетах конца XIX века к легенде про упыря-полковника был неугасающий интерес, под псевдонимами авторы не уставали пересказывать легенду, публиковали народные сказания на эту тему:

Кажуть люди:
що полковник
По ночах блукає,
То душа його страдная
Упокою все шукає.[6]

В 1890 году газета Черниговские губернские ведомости, не ссылаясь ни на один источник, печатает «подробности» из жизни генерального обозного:

Он ел скоромное в страстную пятницу, тягал к себе дочек и жён своих селян, тиранил самих селян, одевал их в медвежий мех и травил медведями[7].

В различных интерпретациях легенды встречаются следующие события[5][6][8]:

Якобы спустя полгода после смерти генерального обозного в конце 1702 года в окрестностях Чернигова началась серия странных смертей. По этому поводу даже было произведено специальное следствие, которое установило, что за год пропало без вести 30 человек и умерло «смертию немочной» около 20 человек. Кто-то пустил слух, что виной всему — вурдалак Дунин-Борковский.

При жизни генеральный обозный якобы слыл алхимиком и чародеем. Стало также известно, что генеральный обозный не исповедался и не причастился перед смертью и не велел звать на свои похороны священника. Начали распространяться слухи, что каждую ночь из могилы генерального обозного вылетает карета, запряженная шестеркой вороных лошадей, и мчится к родовому имению Дуниных, которое располагалось на Черной круче над Десной. Там мертвец обходил свою усадьбу, наводя при этом ужас на слуг и домочадцев. Перед первыми петухами он останавливался возле старого колодца, указывал на него перстом, а потом исчезал после петушиного крика.

Наконец родственники и жители Чернигова обратились за помощью к церкви. Когда поздно ночью призрачная карета снова появилась в воротах Елецкой обители и помчалась к Чёрной круче, возле Красного моста через Стрижень ей вышла на встречу процессия священников и мирян во главе с архиепископом Иоанном Максимовичем. Процессия и призрак встретились на середине моста, архиепископ поднял крест и призрак Генерального обозного провалился в реку, а карета поплыла серым туманом над рекой и вскоре растворилась в воздухе.

По легенде утром следующего дня гробницу генерального обозного в соборе вскрыли и Дунин-Борковский лежал в саркофаге как живой, румяный и с дымящейся трубкой. Архиепископ Иоанн Максимович якобы распорядился вбить в грудь генерального обозного осиновый кол. После этого гроб с телом из церкви изъяли и похоронили его в родовом имении Борковских на берегу Десны (по другой интерпретации легенды в Бобровице). Той же ночью над городом разразилась невиданной силы гроза и река вышла из берегов, затопив могилу генерального обозного.

через це?
[править] Плита на могиле и две эпитафииПлита на месте погребения генерального обозного по неизвестной причине была заменена на другую, спустя 15 лет после смерти Дунина-Борковского[9]. Возможно плита была каким-то образом повреждена или причина была в тексте первой эпитафии, который надо было заменить.

По одной из версий в тексте первой эпитафии, написанной Максимовичем было упоминание «изменника» гетмана Мазепы и именно это послужило причиной замены надгробия:

В год Господен тысящный и семсотный вторий,
От временной сей жизни в небесние двори,
Марта дня четвертого духом преселися,
А зде в храме Успенском телом положися
…
Всегда царем и вождям служаше без лести.
Первый би по гетману праведно славимый,
Всим бо бяше любезен делами своими,
…
Погребен в храме, в немже пречиста Дева
Славися успением и по смерти жива[10].

Ну, да. А я це й не помітив. Воно що Дракул, що Аскольд рядом ходить. І все колами. А що, пане Упертюх, може це наш Аскольдик вигулькнув?

Востаннє редагувалося Дід Артім (28 Dec 2011 18:54:35)

про Еріка Темного хтось щось знає?

"Российские ученые всерьез взялись за создание киборга" - http://planeta.moy.su/blog/rossijskie_u … 05-07-2287 :

К 2045 году на свет должен появиться первый искусственный человек. Физически совершенный, устойчивый к болезням, радиации и экстремальным температурам. И такой полноценный киберорганизм должен быть создан в России. С этой целью в Москве собралась инициативная группа ученых, психологов и футурологов. Продолжая идеи русского космизма и лежащей в его основе теории "общего дела", разработчики этим "общим делом" занялись вплотную - в подмосковных лабораториях...

... "Вот то, как мы мир видим, как мы его перерабатываем, вот так вот взять и переселить. Но для того, чтоб переселить, надо ж понять, как это крутится? И вот сейчас такой момент, когда это можно сделать, думаю, за 3-5 лет", - объясняет Виталий Дунин-Барковский, заведующий отделом нейроинформатики Центра оптико-нейронных технологий НИИ системных исследований РАН.

Востаннє редагувалося Упертюх (30 Dec 2011 13:36:10)

Во времена правления римского императора Гая Мессия Квинта Траяна Деция, в 248 году, человек, носивший имя Репрев (Ρεπρεβος) был захвачен в плен во время боя в северной Африке в местности под названием Мармарика, что располагается между дельтой Нила и Киренаикой. Позже он служил в Numerus Marmaritarum , римской когорте Cohors III Valeria Marmaritarum , в подразделении (по типу нынешних «иностранных легионов») мармаритов, где в основном служили берберы. Это был человек огромного роста и силы, и был он …кинокефалом (собакоголовым), как и все его сородичи. Ещё до крещения Репрев уверовал во Христа и обличал тех, кто преследовал христиан. После крещения он получил имя «Христофор» и обратил в христианскую веру множество язычников. Это не нравилось императору Децию, и тот попробовал казнить его изощренным способом, заключив в раскаленный медный ящик. Но метод оказался не слишком удачным, поскольку Христофор остался невредим – и тогда ему отрубили голову мечом. Его тело в Александрию отвёз один из его учеников Петр Атталийски
Католическое житие Христофора несколько отличается от православного. Есть несколько версий, по одной из которой его именем до крещения было Офферо, и он родился в Ханаане.
http://forum.gorod.dp.ua/showthread.php?t=245917

Востаннє редагувалося Дід Артім (30 Dec 2011 13:35:06)

Vse jak u fil"mi.

S"ogodni vnochi buv grim z blyskavkoju! 30.12.11...
Viter u mojij kimnati svystiv u kutku jakos" personifikovano...
Ja pochav dyvytys" u nebo - tam plyvla hmarka u vyglyadi drakona

Востаннє редагувалося Ares (31 Dec 2011 00:30:38)

Там в http://forum.vgd.ru/post/349/27936/p102 … #pp1021362 -
є   http://www.proza.ru/2004/08/06-30 :

- Вот в прошлом году, к нам профессор из Москвы приезжал, - тот настоящий потомок

P.S. Профіль