11.3. ЩИТ ЯСУНЯ ТА ПРИРОДНI КОЗАЦЬКI БОЙОВI СТИЛI.
З описів притаманних українським козакам бойових стилів, знаходимо, що природними бойовими стилями українських козаків були: стилі “Тура”, “Ведмедя”, “Вовка”, “Вепра”, “Зайця”, “Оленя”, ““Лиса”, “Куниці” та “Орла”.
Вершиною піраміди козацьких бойових мистецтв був стиль “без стилю”, який інтегрував усі стилі Щита Ясуня – тобто стиль Воїна-характерника, який називався “Крір”, тобто стиль, що означав дію, котра здійснюється з повним усвідомленням.
Не дарма у Відо-Вістичному Православ’ї, духовній парадигмі орійців-русинів-українців, іменем бога Ясуня - Воїнами Ясуня чи просто Ясунями називали Цілісних осіб, які осягнули Єдність, тобто характерників. Адже особа може виконувати свої дії з повним усвідомленням тоді, і тільки тоді, коли вона є Цілісною, тобто тією, що осягнула Єдність.
Як видно з попереднього опису, козацькі бойові природні стилі прив’язані до якоїсь з тотемних тварин, кожній з яких притаманні окремі якості ведення бою – тактики, характеру, поведінки, манери пересування тощо. Так з образом тотемної тварини пов'язаний мітологічний персонаж київського велетня Волха (Волхва), "що мав дивні властивості обертатися на тварин та птахів... У билинному епосі Волх, на відміну від інших богатирів обертається то на вовка, то на горностая, то на сокола" (“Персонажи славянской мифологии”, склали А.А. и С.А. Кононенко. - К., 1993. с.42).
Розглянемо, якими природними якостями наділяє наш народ цих тотемних тварин. Для цього варто розуміти, що на Щиті Ясуня в центрі та з правого боку зображені тотемні звірі, що дають нам форми бойових стилів, їх фізичне та технічне наповнення (Тур, Ведмідь, Вовк, Вепр, Заєць), а з лівого боку тотемні звірі (Олень, Лис, Куниця, Орел), що дають нам наповнення бойових стилів їх характерами та іншими якостями Крім того, для входження у стан тотемної тварини, бажано було знати тотемну рослину, притаманну особі - козакові (див. нижче).
ТУР – символ плодючості, потенції, працелюбності, фізичної сили, здоров'я, уособлення чоловічої мужності, воїнської доблесті, безсмертя. Тур-бик – священна тварина. Народжений ще в палеоліті звичай вішати череп бика на фасаді і майже такий у інтер'єрі будинку свідчить про те, що бог землі був покровителем будинку, роду в образі бика, з рота якого витікає вода, – символ землі, із якої витікає струмок. Душі померлих людей належать бику-туру. Найславетніших Воїнів українці називали Буй-Турами.
Стиль Тура – це наявність міцного скелету та потужних м’язів, це відсутність будь-якого страху, це невпинний рух тільки вперед, це боротьба до останнього, це прагнення тільки перемоги. Бійцям цього стилю притаманні, не зважаючи на захист та удари у відповідь, потужні прямі удари, жорсткі блоки, виховання тіла у несприйнятті болю, потужні поштовхи всім тілом, тазом та животом тощо. Прототипом цього стилю може бути Кіокушінкай-карате.
ВЕДМІДЬ – символ сили та сміливості, символ гнучкості та перетікання з однієї форми в іншу, гнучкість скелету та всеїдність говорить про його універсальність. Ведмідь – цар звірів, і хоча він ласий до меду, але його природна сила та розум заслуговують на повагу до цього спокійного, але войовничого звіра.
Стиль Ведмедя – це наявність важкого та сильного тіла і коротких кінцівок, це боротьба до повної перемоги, це грамотна стратегія та практична тактика бою, це відсутність будь-якого страху. Тверда м’якість та м’яка твердість – ось головна характеристика цього стилю. Постійне перетікання форм цього стилю дає змогу тілу мати пластичні властивості, ведмідь добре гасить удар і ще краще його фіксує. Жорстке зустрічається м’яким, поглинаючим, а м’яка розслабленість фіксується жорсткою позицією. Він має гнучкий скелет, що дозволяє йому лазити по деревах і, що найважливіше, перевертатися через голову. Бійцям Стилю Ведмедя притаманні захвати, кидки з різних положень, больові прийоми, боротьба лежачи, виховання тіла у не сприйнятті до болю. Цей стиль був притаманний Воїнам півночі, які у своїй більшості мали близький до флегматичного темперамент. Прототипом цього стилю може бути Джиу-джитсу.
ВОВК – у багатьох мітологіях вовк асоціювався з богом війни або вождем дружини. Часто вовк є родоначальником племені. Характерний у цьому плані міт про засновників Риму, братів-близнюків Ромула та Рема, що були вигодувані вовчицею. Відома легенда про персидського царя Кіра (це не ім’я царя, а звання), котрого також вигодувала вовчиця. Подібні міти є у монголів, китайців, індійців. У слов'янській мітології поняття про перевтілення вождя племені або дружини пов'язане з образом вовка, що народився від вогняного змія. Такий персонаж з'являється на світ в образі людини, але з характерною позначкою: "у сорочці" або з "шерстю вовка", тобто з ознакою дивного походження.
Українська казка вважає вовка сміливим та небезпечним звіром, що має дар знищувати чортів: "Якби їх грім не бив та вовки не виїдали, то їх би такого розплодилося, що і світу не було б видно" (Українська минувшина. - К., 1993. с.232). В Україні відомий також і сюжет про Вовкулаку.
Стиль Вовка – найпопулярніший та притаманний саме українцеві стиль, його темпераменту, характеру, його фізичним та психологічним кондиціям тощо. Характеризується рівними пропорціями техніки боротьби та ударів, блискавичними ударами, високою точністю, витривалістю, вміння різко змінювати дистанцію бою, “працювати” у рваному темпі атак та відступу.
ВЕПР – символ найпотужніших ікл, найтвердішої шкіри, що навіть іноді куля від неї відскакує, рішучої цілеспрямованості, здатності стояти в бою до кінця, навіть коли бій закінчується не на його користь.
Стиль Вепра – це наявність важкого з низьким больовим порогом тіла та коротких кінцівок, відсутність будь-якого страху, це здатність стояти до кінця, це використання своїх зубів, це удари головою, ліктями, колінами, захвати, кидки, больові прийоми, прийоми ближнього бою, удари по суглобах тощо.
ЗАЄЦЬ – символ швидкості, маскування, обережності, а також лякливості; заєць тремтить не від страху, а від очікавання небезпеки, що дає йому змогу бути постійно напоготові. Він має найпрудкіші ноги і його стрибки є найвищими. Крім того заєць має гострі кігті, які використовує під час бою.
Стиль Зайця – це швидкість, спринтерський старт, постійна зміна напрямків руху, пересування стрибками (човником), зміна стійок, швидкий перехід від захисту до атаки. Воїн, що володіє Стилем Зайця, має неабияке вмінням захищатися лежачи на спині, має добре поставлені удари ногами, його кінцівки дуже добре розвинуті. Прототипом цього стилю є корейський вид єдиноборств – Тайквондо.
ОЛЕНЬ – це легке та прудке тіло, це тонкі та рухливі кінцівки, це стійкість на будь-якій поверхні ґрунту, це харчова невибагливість, це здатність пробігати будь-якою місцевістю багато кілометрів, це наявність рогів як зброї, це відсутність будь-якого страху.
Стиль Оленя. Воїн цього стилю завжди налаштований на бій, легко пересувається, високо стрибає, невибагливий до навколишнього середовища та харчування, має велику витривалість, наносить жорсткі та точні удари кінцівками назад, має у наявності символічну зброю – довгі роги (шабля) – незламність характеру та здатність відповісти ворогові, навіть сильнішому за себе. Самець оленя завжди є одинаком, як справжній характерник.
ЛИС – символ хитрощів. Зуби у лиса дуже гострі і завжди налаштовані на бій. Ця тварина є дуже сміливою і в той час завжди знаходиться на чатах, тому зловити чи побачити лиса, коли він залазить на подвір’я, практично не можливо. Лис, захищаючись, підставляє свій тил для атакуючого і таким чином, відволікаючи його увагу, включає до бою свої гострі зуби. Хитрість лиса дає йому наснагу для використання в бою “брудних прийомів” тощо. Лис – це козак-пластун, який добре орієнтується на місцевості, робить свою справу, залишаючись непоміченим.
Стиль Лиса – це пластичні, але швидкі рухи, це добре знання психології і тактики ведення бою, переважна більшість ударів наноситься у життєво важливі органи з метою повного виведення з ладу супротивника. Бійці цього стилю нападають, як правило, зненацька та із засідки. Вони не гребують відволікати увагу супротивника криком, несподіваним плюванням у обличчя, ударами в промежину (пах), по вухах, в очі, захвати волосся, вушних раковин, за шкіру, сосків грудей, горлянку, кусати. Бійцям цього стилю також притаманно застосування різних непомітних допоміжних предметів, каменів, зброї. При цьому бійці Стилю Лиса вдало імітують страх, поранення, втрату свідомості – гра на почуттях є головною стратегією цього стилю. Прототипом цього стилю є японські Ніндзя.
КУНИЦЯ – символ дівочої гнучкості, м’якості, розуму та хитрощів. Сьогодні куниця є тотемною твариною хорватів, навіть грошова одиниця Хорватії називається “куна”. Але в українців куниця – це, перш за все, красна дівиця.
Стиль Куниці – це єдиний бойовий жіночий стиль, котрий характеризується високою, не передбачуваною швидкістю, гнучкістю, хитрістю та використанням в бою практик напрацьованої завбачливості (інтуїції). Бійці цього стилю використовували навіть власний одяг та прикраси, як зброю.
ОРЕЛ – це перш за все дуже висока здатність бачити далеко та чітко з точністю до міліметра, це наявність потужного дзьоба, гострих та жорстких пазурів.
Стиль Орла – це стиль, притаманний козацьким пластунам-розвідникам, котрі характеризуються високою якістю зору у будь-якій темряві, спостережливістю за природними змінами – температурою, напрямком вітру, положенням світил тощо. Вони також володіли і бойовим мистецтвом, адже у розвідці мали місце і атака, і відступ, і сутички, і полон тощо.
