Тема: Характерництво ,як система езотеричних знань та практик .
«Я бачив пам’ятки аріїв і козаків біля Кременчука, а також у Переяславі… Можу сказати тепер: Україна є прабатьківщиною аріїв»
Арвінд Аллок, директор інституту охорони національних пам’яток Індії.
Характерник—носій ведичних ,сакральних та езотеричних знань та практик на Запорозькій Січі, який майстерно володів ними та застосовував їх задля лікування та зцілення поранених і тяжкохворих козаків, займався їх психотерапією та психофізичною підготовкою.
Також він —духовний наставник, якого козаки шанували і схилялися перед його мудрістю , хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва . Завдяки таємним практикам характерники володіли надлюдськими можливостями (сідхами) і не одноразово їх застосовували про ,що існує безліч історичних свідчень очевидців, народних легенд та переказів. Характерники , могли ходити по воді та вогню; холод або жар не спричиняв їм жодних незручностей ; годинами перебували під водою без усіляких технічних засобів і без них же переміщуватись в повітрі; стріли, шаблі та кулі , не завдавали їх тілам жодної шкоди;могли викликати безпричинний жах у ворогів,що спричиняло панічну втечу їх з поля бою; могли розганяти хмари і викликати громовиці та багато іншого. Зараз ці надлюдські здібності ще демонструють йоги , яких іноді можна спостерігати не тільки в Індії ,а і в багатьох країнах світу,зокрема і в Україні. Переосмислюючи ці прояви надлюдської діяльності характерників з точки зору сучасного світогляду, можна твердо казати, що їм були відомі езотеричні знання та практики , завдяки яким, вони майстерно володіли такими здібностями, як телекінез, левітація, телепатія, гіпноз, сугестія,ясновидіння - те, що досліджують сучасні інститути парапсихології
Відомо , що Січ була справжньою скарбницею давніх духовних та військових традицій , котрі корінням своїм сягають вглиб тисячоліть . А саме епохи часткового переселення племен Аріїв з території північного причорномор"я в Азію та півострів Індостан . Закордонними та вітчизняними фахівцями доведено генетичну та культурологічну спорідненість українців і їх пращурів Аріїв . Тому невипадково ми порівнюємо ці давні традиції і можемо таким чином пояснити козацькі звичаї і явища ,що мали місце на Січі . І , що найголовніше , зрозуміти феномен характерництва , як визначної ланки тогочасного суспільства . Навіть сама назва "Січ" має коріння в санскриті, мові вище згаданих пращурів . Так само , як отаман (санск. атман - істинне Я , верховний правитель сущого) , Кош ( санск. коша - оболонка , тіло атмана) тощо. Ще більше стверджує спорідненість згаданих традицій звичай носіння незвичної ,для тогочасної Європи, зачіски , по простонародному , "оселедця" - сакрального символу безпосереднього єднання з Богом , аналогічно єднанню плоду з матір"ю , за допомогою пуповини . 
Присутність характерників була бажана в кожному куріні (ще одне слово санскритського походження) , цій соціально – військовій одиниці Запорізької Січі. Це пояснюється тим,що під час бойових дій вони,тільки їм відомим способом, мали змогу миттєво вселяти в своїх “підопічних ” цілковиту зневагу до особистої болі та смерті. Таким чином прибираючи психічні блоки ,що заважали вивільненню прихованого в людині потенціалу. Саме цей енергетичний потенціал надавав воякам ту легендарну неушкодженість та силу. Людина завдяки таким маніпуляціям з енергетикою тіла набувала фізичної сили в сотні разів перевищуючої початкову. Все це помножуючи на бойовий вишкіл, який досягався завдячуючи постійним тренуванням вправ та прийомів того унікального мистецтва ( за переконанням фахівців ,давніше всіх відомих бойових мистецтв сходу ,включаючи кунг-фу), яке і надавало запорізькій піхоті тієї “містичної” непереможності . На нашу думку ця система рухів та вправ не зникла безслідно (як бажають деякі “зацікавлені”) , а збереглася ,окрім українських народних танців , ще в одній культурі з ареалу розселення аріїв , а саме в Індійській. Там ця система відома під назвою – каларіпаяту. На щастя не зникла і філософсько – практична система духовного розвитку. Того розвитку ,результатом якого і є ті здібності характерників , що ми називаємо “надлюдськими”. Мається на увазі велична , стародавня наука- Йога. З цього приводу слід згадати Патанджалі та Раджа – Йогу з класифікацією основних сідх – над здібностей ,які є індикатором духовного розвитку . В його вченні дослівно пояснюється у який спосіб вони стають досяжними для людини ,що шукає просвітлення.
З точки зору бійцівської майстерності характерникибули головними хранителями і продовжувачами давніх арійських бойових традицій. Серед арійської варни воїнів ( кшатріїв) існували загони, основу яких складали махаратхи– могутні воїни, здатні поодинці боротися проти тисяч . Лише вони володіли всіма п'ятьма видами зброї: зброєю для індивідуального поєдинку (мечі, палиці);зброєю типу списів, котрі тримають в руках або метають; "муктами" -знаряддям для метання стріл; "янтра-муктами" - великими метальними машинами; містичними стрілами "астрами", зарядженими духовною енергією ведичних мантр.
Стосовно ж Каларі можна сказати , що це не просто бойове мистецтво, а стиль життя, фізичного і духовного розвитку. У традиції Каларі-паятту немає систем «поясів», винагород, заохочень і звань. Один з основних принципів каларіпаятту — це абсолютна координація розуму, тіла і енергії. Цей же принцип можна побачити і в інших традиційних мистецтвах Індії — в індійських танцях; у театральному мистецтві Катакхалі ; у Каларі багато технік з динамічної (крія) йоги, яка майже невідома в Україні . Проте це єдина традиція, що відкриває доступ до енергій Шакті — енергій духовного зростання і дій в фізичному світі.
Десятиліттями пропагують у нас різноманітні види китайських та корейських єдиноборств , і зовсім не згадують єдиноборства індійських кшатріїв , котрі існують там і до сьогодні . Ми всі знаємо про кунг - фу , монастир Шаолінь , карате , дзюдо і майже не чули про індійську каларіпаяту чи важдрамушті . Цікаво , що самі китайці з надзвичайним пієтетом ставляться до цих видів боротьби : " Майстри китайських бойових мистецтв можуть підсміюватись над каратистами Окінави , Кореї і Японії , але всі вони переповнені поваги до традиційного індійського кулачного бою . Врешті саме від нього походить Шаолінь , і не личить напевно критикувати попередників " , - пише про індійських майстрів знаменитий дослідник бойових мистецтв світу Д . Гілбі . Дійсно, атже саме індійській йог є засновником кунг - фу . Бодхідхарма (під таким ім"ям він відомий в першоджерелах ) у 520 році н.е. покинув Індію і відправився до Китаю. Там він влаштувався в монастирі Шаолінь. Місцеві ченці здалися йому фізично слабкими і нездібними витримувати аскетичне життя буддистів. Тоді він запропонував ченцям комплекс фізичних вправ , щоб укріпити здоров'я і витривалість ченців. Вправи виявилися дуже ефективними і ченці стали регулярно проробляти їх, доводячи до досконалості свої вміння . Поступово на основі цих фізичних вправ ченці розробили систему самооборони, щоб захистити себе від бандитів і грабіжників, яких в середньовічному Китаї було досхочу . 
Основою цих вправ було арійське бойове мистецтво - каларіпаяту . У нас на індійські бойові мистецтва накладено табу , немає жодної інформації . А чому ? Відповідь проста . Можна простежити чіткі паралелі між українськими козаками і кшатріями - від звичаїв до зовнішнього вигляду. Наприклад раджпути , котрі також вважають себе нащадками ведичних кшатріїв , носять шаровари і широкі пояси , довгі вуса ,які як і запорожці закручують за вуха , і оселедець на голові , котрий і називається подібно "чут" (порівняйте з нашим "чуб"). На своїх щитах і знаменах раджпути з давніх-давен поміщали тризуб - знак Шиви . У них існував звичай : воїнам , котрі від"їджали на бій , меч завжди вручала жінка - мати або дружина . Нашим козакам зброю також виносила мати , дружина або сестра , що зафіксовано у давніх колядках та думах :
Татусьо вийшов - коника вивів ,
Братенько вийшов - сідельце виніс,
Сестриця вийшла - зброю винесла...
Очевидно, характерники та козаки були головними хранителями і продовжувачами давніх арійських традицій в тогочасній Європі . В Ведах розповідається про махаратхів , легендарних бійців здатних по одинці боротися проти тисяч озброєних людей. Згадані загони існували серед арійської варни кшатріїв , аналогу прошарку українського суспільства - козацтва. Лише вони володіли всіма п’ятьма видами зброї: зброєю для індивідуального поєдинку (мечі, палиці); зброєю типу списів, котрі тримають в руках або метають; “муктами” – знаряддям для метання стріл; “янтра-муктами” – великими метальними машинами; містичними стрілами “астрами”, зарядженими духовною енергією ведичних мантр. Слід зазначити ,що “ма” в перекладі з санскриту - “великий”. Характерники приділяли основну увагу психофізичній підготовці, і як наслідок духовному розвитку. Молодих козаків, яких звали Джурами, до служби готували не менше 10 років, під час яких вони навчалися і набували необхідного досвіду. Займалися козаки не лише військовим та бойовим мистецтвом, але й іншими мистецтвами, наприклад танцями (гопак, метелиця і т. д.). Саме в цих танцях, як було зазначено вище, збереглася частина спадщини арійських бойових мистецтв.
Імовірно свій початок характерники ведуть від давньоукраїнських Рахманів (волхвів) ,а ті в свою чергу від арійских Брахманів. Слід зауважити, що до нашого часу в західній Україні шанують пам”ять про них,святкуючи Рахманський Великдень . Візантійський імператор Костянтин Багрянородний (948 р.) характеризує їх як прекрасних воїнів, які легко перемагають тюркські племена, а польський король Болеслав Хоробрий, що оцінив військові якості цих стародавніх косаків,наймав їх до себе на службу (у 992 році). Також про традиції давньоукраїнських характерників у своїй хрониці пише Історик Лев Диякон (6 ст. Візантія) : «Ті мудреці , що живуть у лісах, володіють руками своїми і ногами з таким успіхом, що можуть самі протистояти з голими руками десяткам воїнів, озброєних мечами і одягнених у броню » .
Згадані мудреці(волхви) навчали своїм методам боротьби і підручних слов'янських князів. Наприклад, учень волхва Межібора на ім'я Гуда був охоронцем київського імператора Ігоря і цариці Ольги. Вінзаснував при імперському дворі школу кулачного бою. У давньослов'янському«Волховнику» (книга мудреців) розповідаєтьсятаке:
«Прийшов Межіборі сказав Межібор:« Рука-блискавка .Нога грім. Рука меч. Нога молот. Неправді смерть! » І вдарив Межіборпеченізького князя в обличчя, і закричав Межібор страшно, на допомогу богів закликаючи. І вдарив кулаком печеніга під саме серце. І впав мертвим князь.
«Не для раті це , а для чистого шляху, по якому правда іде»- сказав Межібор і вдарив кулаком по дубу. І захитавсядуб і зронив листя з жолудями. І закричав у лісі Див і вибіг з лісу Тур. І впаву ноги Межібору. І з великим страхом побігли печеніги, налякані силою Межібора.»
Ще кажуть, що Межібор - це той самий мудрець, який напророкував імператору Олегу смерть "від коня свого".
Так само до нашого часу дійшли і інші оповіді стародавніх українців , наприклад:
«Жив у древлянській землі мудрець Доброгаст : Посварив його за щось цар Ігор, чим викликав великий гнів Доброгаста. І сказав тоді Доброгаст, що небезпечно з нимце робити. А на доказ своїх слів викликав на поєдинок три десятки Ігоревих дружинників, проти яких пішов зовсім беззбройний. І блискавка спалахнула високо в небі . Худий,здавалося б, зовсім немічний Добрагаст порозкидав дружинників, кількох скалічив, а одного вбив. Зброєю йому служили руки й ноги".
Отже, підбиваючи підсумки, з написаного можна зробити висновок про те, який величезний пласт цінної інформації стосовно українського народу заховано в індо-арійській культурі. На наше щастя в Індії ,на відміну від України, згадану культуру ніхто не нищив і не намагався спотворити. Тому там арійська спадщина, якщо відкинути суто індійські культурологічні налипання , збереглася в чистому вигляді з часів коли слава Аріїв гриміла по всій Євразії, від північного Причорномор’я до Гімалаїв та берегів індійського океану. Спадщина українців просліджується в таких системах духовно-фізичного розвитку ,як Йога , Каларіпаятту, Веданта, Тантра тощо. Найголовнішим є те, що ці системи практикуються до нашого часу. Дослідження характерництва та козацтва в контексті саме цих мистецтв та традицій індійського народу , допоможе відновити втрачену арійську спадщину українського народу…
P.S Українці мають повне право ,навіть сказати більше , зобов’язані віднайти в вищезгаданих традиціях спадщину своїх пращурів і відновити наслідування часів. Пращури українців гідні цього.
Та на жаль , завдяки лизоблюдству правлячої верхівки, а також цілеспрямованій антиукраїнській внутрішній та зовнішній політиці діючої влади , традиції духовного та фізичного розвитку стародавніх українців , в наш час ,занедбано і майже втрачено …
P.P.S. «Оріянська група походить із широких просторів Дунаю, Дніпра та Дону» (Джавахарнал Неру, прем’єр-міністр Індії).
«Веди – найстародавніший пам’ятник людського ума, яким розпоряджається людство… Оріяни принесли з собою визначені поняття та вірування, які вони продовжували розвивати в Індії. У Ведах обожнюється чарівна природа Оріяни-Скіфії-Руси-України»(С.Радгакрішнан, президент Індії, історик).
«У Ведах немає згадки про банани, оливки, пальми, пустелі, мавп, верблюдів, жирафів, а є згадки про ос, лососів, рисей, оленів, ведмедів, вовків, бджіл. Тобто, про весь той світ, що належить просторові на захід від Уралу і на північ від Чорного моря» (Креґем Кларк, Стюарт Піґґот, англійські дослідники Вед).
«Україна більш, ніж інші країни Європи та Азії може претендувати бути землею аріїв» (М.Маюмдар, віце-президент Декка університету (Індія), один з найвизначніших дослідників стародавнього світу. Цитата з книги «Історія і культура індійського народу»)
«Материнською землею індо-європейських народів є простори на північ від Чорного моря» (Р.Гіршмен, археолог, історик, професор Сорбонни. Цитата з книги «Іран»)
Учені тепер вважають Україну найбільш правдоподібною батьківщиною індо-європейців» (Герберт Дж. Мюллер, історик. Цитата з книги «Воля у стародавньому світі»).
«Арії вийшли з території України» (Джан Бовле, історик. Цитата з книги «Людина у віках»).
Юрій Денисюк (с) http://vkontakte.ru/club21483592 та http://vkontakte.ru/id102823274
Востаннє редагувалося Shivaya (06 Mar 2011 18:26:01)
Попробуй , попрактикуй хотя бы пару лет ,так ради интереса ... Только после этого будешь делать заявления . 
