В.Поветкін. Система Хорт. Публікації (Сторінка 1 з 3)

Там треба шукать витоки характерництва.

Монах, при нагоді спитай у пана Володимира, чи не чув він щось про бій двума мечами в тому числі на коні. В мене теж корені звідти

Хвойда как вы себе представляете конный двуручный бой?
Это физиологически не практично. Вы просто не сможете в удар вложится.

Не дуже практична зброя?.. Не згоден. Іще, я щось не доганяю бій дуалами на коні, чи двуручем, бо здається спочатку діло було про два мечі, а далі про великий ричаг і про вкладку в удар - це вже на двуручний меч схоже. А про дуали(два меча) на коні я не те що не чув, а взагалі не уявляю, як це    . Двуручний же меч, якщо я не помиляюсь не дуже використовувався в кінноті, більше як один із виду строєвої зброї (Ландскнехти), а його змінював Напівтораручний клинок, меньший і власне легший за двуруч, але також довший за одноручний, і при необхідності в пішому бої міг братись як одною так і двома руками, дивлячись від ситуації, хоча в нього не було такої довгої рукояті як у двуруча, для мене цей клин найбільш близький    Але дуали, теж захоплююча зброя, в ній мені ще вчитись і вчитись, але багато хто обирає цей вид зброї, важко з ними працювати але результат того вартий...

Востаннє редагувалося Богдан (06 Feb 2011 13:17:03)

Артём вы когда то открывали дверь ногой? А двумя ногами?
Так вот одновременная рубка или удар двумя руками, это тоже самое что открыть дверь двумя ногами.
Это не разумно, куда бы вы не переносили центр тяжести, кстати центр тяжести у сидячего человека и правда выше, без всяких ИСС. Фехтование двумя руками возможно только стоя на ногах, тогда используется крутящий момент, биомеханика другая.
На счёт управления конём. Так это не секрет, конь животина умная, его можно и ногами направлять, тоже самое делали и остальные кавалеристы не зависимо от национальности.

А ось Юрій Логвин 1993 рік ВИДАВНИЦТВО Веселка. Подивіться на дядька в шароварах. Шкода повну версію не можузнайти. Внього здається хрестик на грудяг.

якщобуло то яка тактика застосовувалась?
Ось що каже Святослав Пашник. Також "голова Ясуня на раменах..." мое вказувати на той самий центр ваги іінерцію.

"Бойове шикування русів.
Увагу слід звернути і на методи ведення бойових дій стародавніми воїнами Русі. Дослідниця Велесової Книги Галина Лозко у поясненнях зазначає, що військо русичів шикували у вигляді птиці: голова в центрі – передові загони (тіло птиці), а з боків загони як крила, що оточували ворогів. [2, 108, 152]. Ось як описується цей вид шикування війська в дощечці 7з: «І да маємо силу нашу по степах – Матир, Сонцем нашим вишикувану: а крила обаполи розпростерті і тіло в середині, а голова Ясуня – на раменах його». У текстах Велесової Книги під Ясуном треба розуміти Перуна, що виступає – ударним полком: «Матир Слава б’є крилами о поли. І ідемо до стягів наших, а ті бо стяги Ясуня». (ВК,7е). Додатково опис шикування зустрічаємо в уривках пошкодженої дощечки 20: «…по-своєму також, як Птицю, кінноту ставили, і та ворогів тими крилами накрила, а головою била…»
Стає зрозумілим чому допоміжні бокові полки звуться крилами, адже все військо ототожнювалося з бойовою Птицею, що злилася разом зі всім військом. Її дихання відчуває кожен боєць, це дихання одного військового організму, яке діє злагоджено перед ворогом, коли відчуваєш єдність рухів і помислів. На війні або ти єдиний, або ти розбитий. Тому першочергове завдання у бою, розірвати цілісність ворожих рядів. Якщо цього досягнуто, то це вже частина перемоги забезпечена, адже втрачається єдність образу, а разом і з тим єдність із Богами: «Себто зріть навколо, да маєте Птицю тую на чолі вашому. А та веде вас до витяженства над ворогами. Се бо воювала іних Сва і там се одержувала [*перемагала]. І тут красується перед нами і влече [*манить] світами до синяви». (ВК,18а).
Вислів «і побачите Птицю тую на чолі вашому» можна зрозуміти як те, що Мати Слава очолює все військо, але можна зрозуміти у прямому значенні, що її образ є на чолі, тобто шоломі русів. І дійсно часто шоломи посеред мають планку на переніссі – це тіло птахи, а надбрівні дуги – позначають крила.
Окрім того, слід звернути увагу на руські щити, які мають криловидну форму. І Мати-Сва-Слава часто відображалася з крилами у формі щита [4, 37]. На картині Віктора Васнєцова «Сірин і Алконост» (1896 р.) птахи якраз і відображені сидячими на дереві зі складеними крилами за формою щита і співаючими пісні журби і радості відповідно свого призначення. Звичайно, що дана картина відображає вечірню і ранкову зорю. Аналогічно сучасний художник Віктор Крижанівський намалював у гарячих тонах образ Матері Слави. [8]. Подібні зображення крила птиці, як щитів, ми бачимо і на давніх прикрасах русів. [Бойове шикування русів.

Востаннє редагувалося Дід Артім (07 Feb 2011 00:45:33)

Что  раньше случилось?  С  кем сражались россичи?  Из  десяти росских
родов семь считали себя происшедшими от семи братьев,  а три называли себя
потомками Скифа,  или скифами,  хотя ни речью,  ни обличьем, ни обычаем не
разнились от  других.  Ни  у  кого не спросишь,  некому решать споры между
сказителями.  Одно  лишь видно,  как  солнце на  небе:  сила нужна,  и  не
простая,   а  откованная  воинским  умением  и  закаленная,   как  жесткое
уклад-железо.
     У  россичей за слободой на ровном месте устроены щиты из мягкой липы,
каждый высотой в сажень,  длиной -  в три.  На щитах сажей,  разведенной в
конопляном масле, нарисованы всадники.
     Стрелку рука нужна.  Чтобы была рука -  не пропускай дня,  не натянув
тетиву.  Перед  липовыми рисованными щитами много слез  глотают подростки,
начиная слободскую жизнь.  Вся трава вокруг стрельбищ вытоптана в  поисках
потерянных стрел.  Как  рассветет -  стреляй и  стреляй.  Меняются жильные
тетивы,  снашиваются рукавички на левой руке,  избитые ударами. По времени
привыкает рука,  развивается глаз.  Дальше,  на третий рубеж, на три сотни
шагов отходят стрелки. Отсюда рисованные тела нужно так поразить, чтобы из
пяти  стрел  четыре  шли  в  воздухе,  когда  впивается первая.  Тогда  ты
настоящий стрелок.  Сам,  гордясь  мастерством,  будешь  стараться дня  не
пропустить без стрелы.
     Каждый  славяно-росский  подросток (девочки тоже  возятся  с  луками)
самодельными стрелами бьет  мелкого зверя и  птицу.  Каждый взрослый умеет
натянуть боевую тетиву.  В  руках слобожан лук становится страшным оружием
дальнего боя,  а вблизи,  шагов на сто, слобожанин пронижет козу, а в тура
или в тарпана - дикую лошадь - вгонит стрелу до пера.
     На север от Рось-реки земля поделена между братскими родами:  на юге,
за рекой, земля ничейная. Туда слобожане других родов отряжались ездить на
телегах  ломать  пчелиные  борти,   ловить  по   ручьям  и   речкам  рыжих
бобров-плотиностроителей.
     У илвичей-соседей тоже много охотились за зверем, копили припасы, для
товара выделывали шкуры и меха. Такие слободы были выгодны родовичам.
     Росские слобожане не тянулись в  дикое поле за бортями и  шкурами.  В
латах-доспехах,  чешуйчатых от  нашитых на  толстую кожу конских копыт,  с
мечом или секирой на перевязи,  со щитом на левой руке, с копьем в правой,
колчан и  лук за спиной,  а нож за сапогом,  они учились ходить стаей,  не
разрываясь.   Учились  бегать  одной  стеной,  поворачиваться,  как  один.
Остановившись по  приказу воеводы,  передние сразу метали копья,  за  ними
задние бросали свои.  И, закрывшись щитами, обнажали мечи и бегом нападали
все разом, все сразу, будто катилось одно многоголовое, многожальное чудо.
В других слободах жизнь шла повольготнее.
     Каждый, и мужчина, и женщина, умел ездить верхом, держаться в седле и
без  седла,  править  уздой.  Воин  должен  уметь  править только  ногами,
освободив руки для боя.  Еще с Всеслава Старого в росской слободе повелось
искусство развивать силу ног.  Дают камень с пуд, обшитый кожей. Его нужно
держать коленями стоя. Быстро устают ноги, камень падает. Подними и держи.
Больший  и  больший  камень  дают,  доводят груз  до  четырех пудов.  Зато
слобожане не нуждаются в поводьях, конь идет по одному приказу ног. Сожмет
слобожанин ноги,  чтобы  наказать коня,  мутятся  от  муки  конские глаза,
трещат ребра, и, коль не углядеть, конь валится на землю.
     С коня,  как с твердой земли,  били стрелами,  метали копье.  Скакали
одним строем,  колено с  коленом,  шли ниткой в  затылок и  сплошной лавой
лошадиных грудей и боевых щитов.  Коней обучали ложиться и мертво лежать с
прижатой к земле головой.
     Тяжела воинская наука для новичков.  Их заставляют бегать с мешком на
спине:  мешок на лямках, в мешке - песок. Груз камня между коленями, как и
груз песка на спине,  доводят до четырех пудов. В реке плавают подолгу, не
считаясь со студеной веснами и осенью водой. Строптивых нет.
     Воевода Всеслав опирался на  кровных побратимов.  Тайное побратимство
повелось  будто  бы  еще  до  Всеслава  Старого,  предшественника Всеслава
нынешнего.  В  каждом роду можно найти мужчин со  следом каленого железа в
тайном месте под мышкой.  Когда весь род россичей,  собравшись на погосте,
всем  миром  судит  о  делах,  побратимы,  сговорившись  заранее,  дружной
поддержкой могут добиться своего...

"Рось Изначальная" Иванов

Два меча признак элитного война и мечи были не длинные. Двумя длинными мечами не повоюешь, а вот двумя короткими можно.
Я мечи не практикую (правда есть ребята из моих учеников которые в рыцарском движении, там многое можно смоделировать), но практикуем парные короткие дубинки. Так вот сечь в разных направлениях маловероятно (имено сечь а не вращать). а вот в одном направлении как бы параллельно или поступательно один клинок за другим можно. Кроме того второй клинок (правый или левый это от бойца зависит) в качестве щита использовать а рубить вторым. Дед говорил, что если боец левша, то у него эффективней двумя клинками работать получится (говорил про ножи, а не про мечи).
Про характерництво типо магию, не верю я в магию, а вот в знание да... но не может знающий человек всегда только на этом знании выезжать иногда и с кулака дать надо...
Когда по Совести живешь, часто с неправдой лицом к лицу сталкиваться приходится и непростительно на силу не противодействовать... В древнем Риме был закон если тебя раз ударили и ты не дал здачи, значит нельзя в следующий раз давать сдачу ибо позволил раз - значит дал добро на такое поведение по отношению к себе в будущем (это приобретало ранг закона)...

Емм... Монаше, це ви до кого?
Щодо дуального стилю згодний з Улафом, адже сенс роботи з цією зброєю це одночасне блокування і нанесення удару, звичайно можна блокувати двома при дуже сильних ударах, але рубка двома мечами одночасно - легко наткнутись на ворожий клин...
Але якщо так цікава ця тема давайте не створювати офтоп, я знаю ви цього не любите   Створюйте тему там і подискутуєм...

Востаннє редагувалося Богдан (07 Feb 2011 14:26:42)

Нет Виктор, рубать с двух рук можно и такие люди были еще в войну. Батька Денисенко по воспоминаниям местных жителей (Бережное, Беларусь) немцев с двух рук сек по полю гоняя...
другое дело, что это не каждый может, да и не каждому это нужно (целесообразно)...
Тут интересно в качестве тренинга двойная рубка, в реальном же бою можно применить только три технических действия (в том числе и на коне) + двойной укол.
Офтоп разрешаю )))