Я чи не я?

І ти виходиш на Шлях і тут то й починається те справжнє, яке шукаєш. Взагалі кожен на цьому шляху робить вибір: шукати в житті славу, гроші, владу. Але згодом розумієш шо дійсно можна все це здобути, можливо навіть тобі це легко дістанеться. І в тій заповітній скрині можна знайти все чого душа тільки не забажає....Крім однієї - ВОЛІ. Її тобі ніхто давать не збирається;  чи втратити все і увійти в невідоме - туди, де тебе ніхто не знайде, відриваючи нові дороги у Всесвіті. Дуже жорсокий вибір і для мене дуже складний.. І тут дійсно розумієш, який ти маленький, шо всі ми "великі" нікчеми. Чим ми можемо керувать, як себе не знаємо. Залишаючись великими нікчемами, нам зістається лише слідувати. Це краще на що ми спроможні, не було в історії Землі цівілізацій, що змогли запропонувать шось краще. До речі Мамай - знакова ключова форма, входячи у яку починаєш бачити події які сабть відбутися, але ще не відбулись. Переддія. Можливо й тому в його очах так проглядається сум........ І так і живемо боячись сказать комусь: Я хочу бути вільний, бо знаємо шо кине нас тоді у Невимовне, а нам туди ще дуже зарано. Бо не знаємо як воно: жити життям характерника. Хочеться завжди сили, дивіться - яка в нього шабля, а чупер, а мязи. Ого. Та ні цікаво інше, цікаво як людина та дивиться на світ, шо сталося таке, шо змусило шукати вихід так далеко від інших. Можливо повертався козак з походу в рідне село. Завернув коня, аж баче не має села - побили татари батьків, жінку і дітей забрали в ясир. І от в цю мить в душі молодої людини щось відбувається. Він ніби знає, чим буде займаться все своє життя, скільки йому одпущено Богом. Постояв і поїхав... в ліс, туди де живе, якшо люди правду казали, якийсь сташний дідуган. А про нього розповідали таке, що молодому ще хлопцеві дух захоплювало й було дуже страшно. І ніколи в світі не подумав би він, що настане така лиха година, яка змусить хлопця шукати химородника...... Отак, хлопці і дівчата, а ви хочете бути характерником? Чи мо шукаєте Силу? Га? (лунає сміх)

важко сказати, перевір по лінії "не вчи того, хто ще не знає", не бери на себе чуже... не донесеш. Треба робити тільки те, на що настав відповідний час. Так входиш в потік. Сам до речі такий, терези за знаком. Все одно з-поміж всіх можливих доріг треба йти однією, тією яка йде по долі, інакше життя перетре в порох. От у тому й складність І не знаючи якою дорогою, депресняк, картання і т. д.

Ти заслужив, сайт ти зробив у ключовій формі вірно, інакше чесно кажучи мене особисто тут би не було. Просто продовжуй, не треба шукати чогось високого. Все шо потрібно є в житті. До речі проблема багатьох: сходить в інститут чи вийти по хліб. Треба просто робити те, час чого настав. Але робити вірно, себто узгоджено саме з тим життям у якому живеш.

Є така байка про Буду: іде Будда по дорозі, бачить під деревом сидить людина. Підходить і питає: "Шо ти робиш?", той у відповідь солодко - "Медитую".
- Навіщо? = питає Будда.
- Як навіщо, щоб стати просвітленим,- відповідає той що сидить.
- Ахіба можна стати просвітленим в медитації.., = мовив Будда, плюнув, може навіть вилаявся й пішов своїм шляхом

Тобто йдеться про те, як можна вирішити проблеми життя, якшо ти вньому не живеш, а сидиш під дубом.

Авсе просто = весна сіять, осінь - збирать врожай. От знаючи тільки це можна цілий пакет питань покласти на плечі самого життя, а собі тихенько слідувати не особливо переймаючись. Бо все шо ми можемо змінити - це зміна силою потока і не більше. Такшо куди воно все котиться ніхто не знає. А якшо каже шо знає - бреше. Тому є ті, хто слоідує чорним шляхом, а є й ті хто білим. Такий мабуть закон. Тому просити нам помилування не вийде, не пожаліють... Бачте козаки, яке життя було - сунуло сюди зі всіх боків, а образ козака - світлий і усміхнений. Вони своє, а ми своє. Вибір. Питання в тому який люди вибір зроблять. Мені так здається шо можливість вибору і є тією неалежністю. Бо на первиному рівні буття - все діє по правилу "ефекта бабочки", тому якшо хтось говорить в світі про Україну, це автоматично впливає. Але на більш вищому рівні буття, коли на обєкт чиниться декілька сил (щонайменше), то обєкт в силу свєї характерності може діяти відповідно реактивно або проактивно. Тобто, тут вже і живе вибір як не залежність чи воля за яку проливали кров наші діди-прадіди. На нас велика відповідльність. Дозволю собі паралель із сходом - первинний рівень буття символізує червоний колір чакри Муладхари, сфера вибору - помаранчевий Свадхістани. Тому Помаранчева революція для нас всіх має грандіозне значення і зовсім навіть не в політичній площині. Хтось вибрав шлях другої уваги, переходу, хтось вирішив залишиться. От і все. Можливо перемога помаранчевих сил говорить про наше космічне майбутнє. Тому й важко їм порозумітися: шо для одних добре, для інших погано. Я думаю шо по тим подіям які відбуваються в Україні можна говорити про те шо відбувається на всій Землі і вполітичній площині, і в духовній. Так шо сайт дуже вчасно. Ми на вірному шляху, головне не втекти в самий відповідальний момент

Востаннє редагувалося Дід Артім (09 Mar 2008 03:59:17)

Короче.. розрулився трохи.. з"їздив в село і краще стало.. Мабуть все таки тре шукати правду поза межами двокімнатної квартири спального масиву столиці

Та житло - теж умовність..

та хай висить собі

Ну-ну, коли жив на вокзалі, ця умовність вельми давалася взнаки. Так шо треба цінувать те шо є, тим паче якшо воно зароблено. Катрулиска а ви хто? Вибачте за цікавість звісно, тут ось крім Ярини нема з ким і поговорить по душам. То все практики і практики, все так серйозно . Доведено шо з дівчатами працювати легше та й здібніші вони за хлопців. Вдомі характерник вона, той тільки на коні шаблею маха та і все та й it q задоволення отримує - турків в стпепах херсонсбких ганять. А їй і хазяйство, і діти (10 чоловік), і все це обходи. Ще й тому шибайголові натхненною бути, для все нових і нових загонів ворогів. А кажуть -ик, а не -ця. Несправедливість.

я живу у всіх століттях одночасно. А це ви вірно до речі - треба брать на штурм. Розкажіть будь-ласка про ваше бачення характерництва сьогодні. І конкретніше якшо можна "про своє" і як це робиться "тихо і впенено"

Ліпше я вам посилання дам на мій давненький допис: http://katrulyska.livejournal.com/92952.html
В принципі думаю так само, хіба що сорочку вже почала і закінчую вишивати;-)

сердечно дякую