Деякі міркування з приводу "бачення", "станів", "віри" і т.ін.

Трішечки про "стан", "настройку"

Аби миттєво перемкнути настрій, достатньо ідентифікувати те, що тобі заважає. Щойно ідентифікував, наприклад, що, ось така-то й така-то дурниця заважає/пригружає, як одразу розумієш, що то є дурня - переживати через це. І все.
Це може бути якийсь страх через щось, або, наприклад, людина щось дуже хотіла зробити, зациклилася на цьому і не зробила, підзабула наче. А воно її дістає з напівсвідомого. Там варіантів безліч. Як правило, криється на якихось не пророблених сценаріях, ситуаціях. Замість того, яби нормально його проробити й відпустити, зі своєї свідомості, воно застрягає і йде трішечки глибше - в напівсвідоме.
Зазвичай, це все підчищається під час людського
сну.
Але, не завжди.
Можна собі влаштовувати терапію. Приміром, вмоститися, заплющити очі та, наче, подрімати хвилин 10-20. Прогулятися. Будь-яка
медитація згодиться. Відпускаєш думки. Воно само влаштовуєтся найліпшим чином. Усвідомлюєш, що є зайвим, а що дійсно треба зробити (по ситуації - береш і спокійно робиш).
Розумієш: ЯК ЖЕ ВОНО ВСЕ ПРОСТО.
Фіксуєш це відчуття.
Все.
Далі, за потреби, згадуєш це відчуття знову, і все знову стає добре; просто й зрозуміло.

Людина так влаштована, що дуже чітко й однозначно відчуває що і як їй потрібно робити. Але, йдучи на поводу свого Его, починає ще щось собі додумувати - "як краще", перебирає якісь "варіанти" розвитку подій.. плутається.
Починає собі додумувати, що, ось мовляв, щось відбудеться не найліпшим чином, або не відбудеться найліпше. Так народжується контрпродуктивна віра - страх.
Буває, що той страх, випадає з уваги і йде глибше - інформаційне блокування. З нічого. Сценаріїв - безліч. Але, всього все одно не передбачиш.
То, чи треба?
Адже, все вже влаштовано найліпшим чином. Енергії безліч.
Це все, що потрібно знати. Та ми й так знаємо. Забуваємо інколи? Ну, то нагадуйте собі про це частіше.
Бац! ..і впала гора з плеч.
Йдеш собі, посміхаєшся.
Всесвіт-то - за нас.

Шкідливі не техніки, а їх бездумне використання.
Техніки, в даному випадку, - це милиці. І , коли ми, приміром, кажимо про лікування людини, то, вони потрібні лише в екстрених ситуаціях, дляреабілітації. На якомусь етапі вони допомагають, але далі - лише обмежують людину. Людина, для свого гармонійного розвитку, мусить рухатись далі, в міру совїх можливостей, вчитися стояти на власних ногах. Техніки, в іеалі, лише проміжний/допоміжний етап. Це треба розуміти. Відсутність розуміння досить часто виводить практикування якоїсь техніки/практики з другорядного - на перший план. Людина стає рабом техніки/практики (або того, хто її створив), зупиняється/гальмується в розвитку.

Головне питання - у піднятті рівня свідомості людини.

Прийшов дядя і дав вам зручні шати. Але, людина росте. І ті шати - їй вже замалі.
Вибір за вами: чи скинути старі шати і витрачати власну енергію для власного ж зросту, чи корячитись у старих, а надлишок енергії - віддавати якомусь дяді/сутності/ще чомусь.

Відсутність залежності/упередженості.
Бути не рабом, а Володарем.

Комусь починає тиснути. А комусь - і так подобається. Знай собі - бубни двічі на день і ні про що не думай.
Система.
Матриця.
Це, як в мусульман. Змушені весь час "намаз" творити (це вони протягом доби всідаються обличчям в сторону Мекки і періодично моляться). Як не зробить - вже має конкретний стрес.
Так і тут.

"Заставь дурного молиться он и лоб расшибёт" (с)

Що ж треба?
Усвідомлення. Міра.

З.І. А взагалі - молитва* (як приклад), добрий, корисний інструмент для досягнення Стану.
Чи цей інструмент - обов'язковий?
Ні.

* Молитися/наспівувати мантри/читати щось (далі, просто, - молитися).
Коли людина молиться, усвідомлено молиться, наснажує своє моління
певним емоційним зарядом, вона переходить у відповідний, молитовний, (бого)натхненний стан свідомості.
Але, задача полягагає не в тому щоб, скажімо, молитися, приміром, за певним графіком. Задача полягає в тому, аби молячись, людина набула певну культуру - досвід перебування у молитовному/натхненному стані. Бо, надто вже людину затягує "битовуха". А не так, що відбубнив там щось - "на автоматі" - і забув. Звісно, можна й на автоматі - але користі від того мало. Так можна все життя бубнити на автоматі і..
То,
Що ліпше: бездумно читати весь час якісь молитви, чи просто вже перебувати у молитовному/натхненному стані? І в ньому робити всі свої справи.
Як пращури робили. Колись.
Найцікавіше в тому, що цей, "натхненний" стан, вже є я для людині природнім. Це, власне, Стан Цілісності*. З проявленим-непроявленим Світом.
Нава-Права-Ява.
Але, ситуація в тому полягає, що спочатку докладаються зусилля, аби вибити людину з Цілісності (не без сторонньої допомоги), а потім, решту (в кого скільки залишилося), в ліпшому разі, тратять на те, аби туди повернутися.

Найбільша брехня, і це не випадково, полягає в тому, що Стану, мовляв, досягнути, "неможливо". Що "треба докладати надзусиль, аби в ньому хоч трохи втриматися".
Так створються страх, нервовість, в котрі людина, зазвичай, й заганяється.
Це - чи не найглибинніший штамп/стереотип/упередження, впроваджений у нашу свідомість, котрий заважав нам бути самими собою.
Наразі - його ідентифіковано. А, отже, й, фактично, - подолано.

Ми регулярно перебуваємо в стані цілісності, особливо, коли наша свідомість приглушається. Коли прибирається наша надмірна увага до штучно вигаданих "проблем".
Ми, просто, не раціонально використовали нашу енергію, наснажуючи нею якісь упередженості/страхи/метушню/власне Его.
Занадто переймаємося усіляким мотлохом, бездумно тратячи, розкідуючи себе на право і на ліво. А потім дивуємося, чого нас не вистачає на самих себе ж.
Дехто нам дуже у тому допомагає - аби людина весь час перебувала у неспокійному, метушливому стані. Аби весь час приділяла увагу чомусь другорядному, або занадто сильно чимось переймалася. Аби даремно викидала, через усіляки провокації, свою енергію.
Але, чи потрібно це нам?..
Може, досить вже через власні переживання, упередженності наснажувати власною ж енергією, "проблеми"/хібні бажання/власне его.. а потім - намагатися з тим боротися?
Відсторонись.
Забери звідти власні емоції.
Побудь з самим собою.
Згорнися в самого себе.
Все зайве одразу почне тебе полишати**.
З'явиться Спокій, Сила, Розуміння. Відчуття. Як жити, що робити, скільки й куди сил докладати.

"Шукайте перше Царства Божого та правди його, і все те вам додасться. Не журіться, отже, завтрашнім днем, завтрашній день журитиметься сам за себе.
Доволі дневі його лиха." (с)

** Світ розгортається за певними законами. І ми в ньому вкорінені найфундаментальнішим чином. Наш Дух, наша Горня Свідомість живе по цих законах і весь час дає нам знати як вчинити найліпшим чином. Це вже ми, в Яві, трапляється, потураючи гіпертрофованому Егові, нав'язаним упередженостям, починаємо діяти всупереч голосу нашого сумління, всупереч законам розвитку Всесвіту. Тратимо на теє наші зусилля.
Ну, хіба не дурня?
Дурня і є.
Відпусти.
Воно само, одразу ж починає влаштовуватися найліпшим чином.
Бо ми перестаємо наснажувати власні упередженості, припиняємо заважати Цілісності..
Саме тому людина і відновлюється під час сну, (суб)медитаційних практик тощо. Якщо ж людина розслабляється недостатньо, або їй, за якихось причин, буває важкувато це зробити, вона, буває, свідомо/підсвідомо застосовує й якісь допоміжні практики. Це може бути і молитва, і фізична монотонна праця, і звичайна прогулянка. Дехто застосовує психотропні речовини..
Питання в тому, наскільки ті чи інші практики, адекватні в тому чи іншому випадку, в житті людини.

Занадто багато лірики. Вміння чітко і ясно пояснити - це  відзеркалення рівня свідомості людини. Якщо людина пройшла всі сходинки, не перестрибуючи, то вона цілком розуміє тих, хто знаходиться нижче.

Про Цілісність.
Коли кістки погано зрослися після перелому, їх знову ламають і складають заново. Зі свідомостю теж таке робиться. Проаналізуйте свої дії на протязі дня. Зробіть їх інакше. Наприклад, зміна сніданку, маршруту до роботи, на роботі теж зробіть зміни, буде незручно, але буде змінена свідомість.
Взагалі свідомість людини розбита на безліч дрібних свідомостей, по яким вона подорожує на протязі дня.
Тут можна порекомендувати зосереджуватися постійно на хребті. Це дуже важко спочатку, ви постійно будете скочуватися на якість проблеми, потім ви будете бачити, як ви скочуєтеся і зразу повертатися.

Про МП.
Якщо ви прочитаєте, на езотеричних форумах про астрал, то спочатку нічого не зрозумієте, тому що не буде чіткого формулювання його бачення, від різних образів і світів до виходу із тіла, тут теж багато думок про вихід, я маю на увазі - куди вихід?
Всі люди марять, кожен має свій власний Голівуд. Це ще називають астральними тренажерами. Людина роблячи якусь роботу може бачити якийсь сон, правда входження в нього не таке чітке, як в стані сплячки.
Я вважаю це і є МП, про який тут багато говорять. Можливо, Чумаченко вважає, що не всі люди на таке здатні.
В егрегоріальній структурі, коли настройки учасників зближуються, то відповідно можна бачити глюки один - одного.

А теория нечетких множеств?

Коли ми вже торкнулися математики, про фрактали корисно буде почитати. По суті - ключові форми.

Востаннє редагувалося Arias (05 Feb 2010 16:39:02)

Згоден.
Просто, коли вчиш, мусиш, на преіод навчання, виробляти якийсь канон/схему/ще щось. Щоб можна було, по-перше працювати з групою, по-друге - наглядно показати, що, ось, дивиться, є така "штукенція".
А як воно вже само далі ляже - то від людини залежить - як їй, згідно її ж натури, краще, зручніше буде.
От, як в школі, всіх нас вчили виводити одні й ті самі літери. Але почерк кожен має свій. Згідно своєї вдачі.

Уваги ж до МП так багато тому, що термін незвичний. Така моя думка.
Модельний простір* - і що воно таке?
Простір уяви* - якось більш зрозуміліше. Його й буду притримуватися надалі.
Хоча, уява*, мабудь, ще простіше.

Востаннє редагувалося Arias (05 Feb 2010 20:45:23)

Я думаю, що немає в принципі марних шляхів, щлях споглядання речей  в уявному чи в реальному просторі приводить також і до споглядання себе і до того відкритя хто, чи що ми є... далі знов  робота з отим що побачив, і знову споглядання..

пс.. не хочеться ні з ким спорити, час повинен бути творчим, взаєморозвиваючим .. Підозрюю, що звичаї давніх культур як раз  були такими, що оминали категорічність і розбрат, бо є багато ньюансів котрі залежать від різних фокусів настойки навіть однієї людини(КІЛЬКА Я* людини бувають теж в розладі)
Наприклад, оцей звичай вітатися Доброго дня Вам!, не автоматично,  а вкладаючи добрі побажання, тощо.. подоронього в хату запрошували, садили за стіл, частували , а потім - розмова в отому зігрітому душею стані, розмова на рівні сердець, що приводить до порозуміння, духовних відкриттів, а не те, що дві сердиті людини в маршрутці один одному - бряк шось, що і є ота марнота, про яку там. здається, Еклезіаст в біблії писав...

Духовність і внутрішня культура на першому місті, а потім будь що, споглядання, знання, техніки, чудеса, бо важливо, для чого це все людині, яка мета, мета залежить від культури і рівня споглядання...

категоричнисть блокує такий підхід, щастя Вам!

Востаннє редагувалося AngelSka (05 Feb 2010 21:32:16)

Придумайте свій, власний, термін. Це і буде - ваш Шлях.
Тут немає догми. І не має бути.
А в собі розбиратися так і так доведеться. Власне, я з цього і починав.

Я би не був, такий категоричний, що на першому, а що на другому. Іноді з людиною трапляється незвичне і вона починає шукати відповіді у вигляді знань, долучення до духовності, а вже потім з"явиться внурішня культура. А може, у людини з високою внурішньою культурою, це невід"ємний процес пізнання Всесвіту, тут вже питання, про висоту цілі, яку поставила собі людина.

В мене підвішений зірковий тетраедр, я можу його крутити подумки і він крутиться, це в мене просто самоконтроль, іноді вдавалося розгойдувати, але важко зібратися, щоб відхилити його, зразу.

Arias:

В принципі, для пізнання самого себе і націлена вся езотерична наука. Зовнішній ефект можна сприймати, як замануху і тільки. Для заманухи достатньо лірики Чумаченко, та говної сторінки цього інтернет-ресурсу, а ось форум повинен слугувати для пізнання себе, для тих хто бажає цього.
Arias, що вдалося вияснити в пізнанні самого себе?