Кохання Характерника (Сторінка 1 з 2)

ти таке питаєш ніби то тут розписані історичні архіви характерників.. тут толком ніхто не знає визначення цьому феномену взагалі, не те що про коханих... кожному мабуть своє.. хтось закохався, комусь не пощастило.. хтось навмисне себе присвятив іншому..

Богдане , почитай це - http://kharakternyk.in.ua/forum/viewtop … 5091#p5091

а це хіба не звичайні люди?

Я б це назвав монах у суспільстві!

Був час воювати й був час любити. Неможливо жити тільки одним боєм якщо ти жива людина. Так були так звані "Соколята" караючий меч для характерников закони, що переступили, Січі, вони були створені для бою й тільки для нього, не виключаю також що могли бути й інші.Але це скоріше було виключення. Знання потрібно передавати, а знання характерников унікально й завжди цінувалося людьми й поза Січчю. Моя думка що людині властиво полегшувати життя своєму потомству даючи йому те, що допоможе вижити йому й навколишнім, навіть якщо в процесі навчання твоє чадо буде вкриватись кривавим потом.

Напевне характерницьке кохання було найбільш імпульсивне з усіх можливих. Чому Сірко залишив жінку з дітьми в селі, а не заховав від ворогів,наприклад, в Карпатах? Бо він проявив імпульсивність по відношенню до сім'ї. Насправді дуже важко бути обачним сім'янином і обачним характерником водночас.

Незнання можливості локального знищення кореня без скошування-необачність. А в бою була обачність лише супроти скошування. Далі, на сучасному етапі, можливі загрози не лише скошування, локального знищення кореня, але й зміна умов середовища у якому можливий розвиток лише певного ,,генмодифікованого" виду. Засилля попси-це сидерати для такого виду як тотальне ворожіння на всьому, на будь-якому предметі. І це декуди називають екстрасенсорикою...

Розшукав цитату у глубинах форуму. Це сюди, мабуть, піде...) Суперечливо, як і все інше.

я думаю, що не все так однозначно - три речі мають значущість - твій народ, твоя земля і твоє серце. Питання в тому чи зможе людина підняти шаблю, якщо вона не любить. Те що не можна сексом займатися і одружуватися це не говорить про те що не можна любити. Це схимна. Кожна хліборобська осіла культура мала свою Січ на яку відправляли старших сина, який віддавав себе повністю військовій справі і розумів хто його годує. Січ це компенсація осілих культур перед кочовими, які по природі своїй постійно мілітаризовані. Тому у нас глибоко любов і кохання різні речі.

Це як у анекдоті, куме, ти знаєш як москалі називають кохання?
- Любовь?..
- Блізость.. 

не буде байдужа лдина воювати за народ, за правду за честь Все це форми того серця.

Куди вже більш предметнішої ))) це хіба що пережувати і пальцем втиснути щоб проковтнути )))

Як на мене, твердженя, що - характерники, пластуни... не мають (мали) права любити, одружуватись і мати дітей є - шкідливе. Звичайно, на жінку під час війни було табу, воно скоріше за все не зберігало сили, а збільшувало (для того хто кохав).

Вони не мали і не мають права не продовжити свій рід, інакше це згубний природній відбір.

Напевне кохання характерника таке, як і у всіх інших людей - різне. Наприклад формула) є, чув генетики також вивели.

"... Существуют три “системы любви” или, говоря иначе, три основных сочетания Третьей функции с функциями противоположной стороны, что могут вызывать эйфорию, породить любовь. И для обозначения каждой из “систем” воспользуемся, чтобы не изобретать велосипед, тремя, известными со времен Древней Греции терминами, обозначающими разные виды любви: “эрос” (любовь по принципу противоположности), “филия” (любовь по принципу тождества) и “агапэ” (любовь - эволюция, движущая партнеров от противоположности к тождеству). Из перечисленных “систем” только последняя - “агапэ” по-настоящему плодотворна и может претендовать на звание подлинной “формулы любви”, но, чтобы убедиться в этом, необходимо проанализировать все виды любовных сочетаний...." СИНТАКСИС ЛЮБВИ ( раздел третий) ВВЕДЕНИЕ В “СИНТАКСИС ЛЮБВИ"

Жінка може бути, але така як і він, не з світського життя