Параметри пошуку (Сторінка 1 з 3)

Віє вітер, віє буйний, дерева згинає,
По яругах та байраках пісок розвіває.

Віє вітер, віє буйний, по полю ганяє,
На підмогу козаченькам татар піском обсипає.

Віє вітер, віє буйний, до моря утрапив,
Кораблі турецькі вражі під водою стратив.

Віє вітер, віє буйний, волю смакує,
Та кайдани саморобні доля пророкує.

Віє вітер, віє буйний, без думи, без гадки,
Що яруги та байраки переорють на грядки.

Віє вітер, віє буйний, не знав бідолаха,
Що колись поля безкраї розшматують як ляха.

Віє вітер, віє буйний, не йме тому віри,
Що вкраїнський люд сердешний позбудеться міри.

Віє вітер, віє буйний, приплющує очі,
Та в чужих краях з недолі оплакує ночі. (с)

*****

Біжить, біжить дівчинонька,
Тікає від долі,
Не хоче сердешная,
Панувать в неволі.

Біжить, біжить світ за очі,
Тверді не чує,
Поколола всі ніженьки,
Й серце слабує.

Біжить, біжить до милого,
Що рік вже мандрує,
На веслах, на чайці,
З кошовим козакує.

Біжить, біжить, не відає,
Ворожка не сказала,
Що шабля з рук коханого,
Як з півроку упала. (с)

*****

Вишивала дівчина собі долю
Та нашила вічну оспівану волю,
Долю милого розкришила,
Бо дорогу до себе ненароком зашила.

Що ж ти, дівчинонько моя, наробила?
Нашу любов голками оточила.
Не навчила мати тебе вишивати
І своїми руками долю ткати.

Вже не стояти на колінах перед батьками,
Не бачити образів нам над головами,
Тепер дуба і калини не посадити
І онуків мудрості не навчити.

Стало дівча пташкою в польоті,
А хлопчина привидом в болоті.
Не зустрітися їм більш ніколи,
Не перешити фатальний рушник долі. (с)

Жити в селі поки лише плануємо, але якщо й обирати хату, то тре під містом, бо дійсно з транспортом проблема, хоча якщо о 5-й ранку виходити з дому, то можна й на вєліку добиратися на роботу, а чому ні:-)

Нєєє, ми краще на вєліку:-))

Ггг, пробачте, але ви схожі на ту ворону, якій відірвали носа:-)

...
– Чи зберігся рецепт приготування медовухи?
– Так. Готується вона просто: на три літри охолодженого окропу додають півлітра меду, пригорщу хмелю і ставлять тижнів на три для бродіння. Виходить напій міцністю градусів дванадцять – як вино, як пиво… Козаки пили медовуху хто квартами, хто відрами і не хмеліли...

...мед – то були найперші ліки. Але козаки надавали перевагу саме дикому медові. Якщо такого не було, використовували мед з найперших весняних квітів – він найбільш цілющий. Звісно, мед використовували не лише для їжі, а й для лікування. Від козаків-характерників я маю, наприклад, рецепт зцілення від трофічних виразок, гангрен. До його складу входить мед. Років п’ять тому до мене привезли на лікування одного козака з Житомирщини – у нього була трофічна виразка. Дійшло до того, що на пальцях ніг кістки оголилися...

– А чи є методи виведення бруду з організму?
– З цією метою козаки використовували дьоготь і мед у пропорції 1:3. Обмазують цією маззю ноги по кісточки, обмотують махровим рушником, зверху вощеним папером, а далі забинтовують. Так тримають 4-5 годин. Внаслідок лікування з організму через шкіру виходять всі отруйні речовини, що накопичилися в кінцівках ніг. До речі, козаки-характерники до цієї мазі додавали бобровий струмінь – це речовина, що міститься в міхурці бобра. Якщо звіра забивають, коли той в «бажанні», у нього в міхурці може бути до 30 грамів цієї речовини. Це незвичайні ліки: якщо їх вживати з медом, 90-річний дід почне крутитися біля молодиці. До речі, козаки рідко про когось казали «старий», для них характернішим було слово «давній». Це тому, що наші діди не старіли. Кожен добрий козак мав свої боброві гони. З бобра шили шапки, шкірою обтягували ліжка. Відомо те, що ті, хто носить боброві шапки, не страждають на старечий склероз. Про цю таємницю знали в Кремлі. Брежнєв носив саме боброву шапку, а не пижикову, як вважали люди...

http://ukrgazeta.plus.org.ua/print.php?ida=1250

Не думаю, шо тре панікувати з цього приводу... Хтось приходить хтось йде, усе плинне, як та річка:-)

Тілом у місті, а серцем в селі жила все життя і живу..

А звідки він знає ту мову? Чи то політ хвантазії?:-)

Все відносно, що для одних мертве, для інших може бути щойнонародженим...

Приреченість з ваших слів очевидна... Так що ж робити?

Ви би особисто відмовилися від життя у місті і поїхали би в село?