Олесє, Аресе, Круче, - то не Росія погана, бо відстоює свої державні інтереси, то ми - слабкі, бо здаєм без бою інтереси власні (або дозволяємо це робить тій наволочі, котра панує зараз в Україні).
Доки будемо скиглить про "поганих" росіян, жидів, китайців, доти бути продовжуватися й руїна в Україні.
Бо, скиглячі, ми знімаємо з себе відповідальність за стан справ на нашій же землі.
Бо, скиглячі, ми, фактично, розписуємося у власній неспроможності хоч якось впливати у нашому ж домі, та й по за ним.
Рахуються ж тільки з сильними.
Сильний Українець ніколи не буде розглядати Росію як "старшого брата" (а ви, саме так її і розглядаєте (підсвідомо) - бо боїтеся, злитеся, ненавідите), він буде розглядати її як сферу свого впливу, як свою "дитину", за котру він (Сильний Українець) несе відповідальність (бо Росія побудована українцями, бо саме українці, починаючи зи скіфів, як мінімум, тисячоліттями вкаладали людський і культурний потенціал в освоєння тих теріторій).
Натомість, що пропонують наші "ура-патріоти" - покинути наших же людей, в Росії, на призволяще. Мовляв, нехай її шматують як завгодно - аби, лише, було гірше, ніж у нас.
Мовляв, нехай, її, Росію, Китай завтра зжере. Але при тому забувають, що при такій політиці, післязавтра - Китай зжере нас. Той же Китай, на відміну від нас, планує свою політику на сотню років наперед. І він вже зараз починає скуповувати землі. І, за ті ж китайські кредити доведеться відроблять по повній. І, що, впущені в країну китайці, згодом, розплодяться так, що попросять вже звідти нас - з нашої ж країни. І будуть праві - бо вони - сильні, а ми слабкі. - Ви цього хочете?
Сильний, свідомий Українець розуміє, що Україна і Росія - не є ворогами, але є жертвами одного й того самого ворога, (очолюваного, доречі, світовим ж-дівством).
І ворог цей глибоко вкорінений як в нашому суспільстві, так і в нас самих - в кожному.
І успішний лише тому що ми ведемося на ту слабкість, слабкодухість і розбрат, який він сіє в нас і між нами.
Розуйте очі - на карту вже поставлено не лише існування України і Українців, але існування самої Білої Людини як такої - як найбільш творчої, рушійної й свободолюбивої сили, і найпереше - Українського, Слов'янського Світу.
Бо ті, хто зараз світом керує - їм така сила не потрібна (бо є загрозою для їхнього паразитичного існування) - їм потрібні раби. Їм потрібен всепланетний електронний концтабір.
Матриця.
В котрій ми, вже, доречі, живимо.
А те, що в когось там сльози від злості навертаються, то це від слабкості/слабкодухості/безсилля.
Бо так легше - замість того, щоб щось зробити, щоб просувати своє - плакатися, що хтось інший зробив так, як йому, а не тобі було зручно.
Так, що, хлопці - весь ваш гнів, "соплі й сльози", то, просто, - загострення комплексу меншовартості.
Розбериться з цим - тоді й поговоримо.
