Характерник - форум української духовної традиції
самовдосконалення, пошуки істини, гартування, осягнення світу, магія, міфологія, характерництво, мольфарство, просвітлення, езотерика, українська духовність
Ви не увійшли. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.
Характерник - форум української духовної традиції » Історія, легенди, згадки про характерників » СПАС
Сторінки Попередня 1 … 5 6 7 8 Наступна
Для відправлення відповіді ви повинні увійти або зареєструватися
СТЕФ, дійсно цікаво про трави. Щодо відвару трав, який відганяє тварин чую вперше. Цілком імовірно, що таке було. Решта інформації (якщо вона дійсно ваша) з іншого боку підтверджується зокрема в книзі Анатолія Пастернака "Козацька медицина".
Урбехту - це і так зрозуміло кожному, хто хоч трошки розбирається в історії козацтва.
МОНАХУ та ХВОЙДІ. Нічого особливого тим, що призвисько моїх дідів було БУЛАВИ, я сказати не хотів,- просто воно таке було (чи є), а родове воно тому, що як я розумію, воно таким було і за прадідів і за пра-прадідів.
Чув яі розмовки, про які розповів, десь близько 50-го року, ще за стлінської доби, мені тоді було років 10-11. Нотаток ніяких я, звісно, не вів та й думки такої не мав. Розмови такі були тоді мабудь не зовсім безпечні, бо бабця моя дуже гнівалася за них на дідового брата й ми з ним мусили ховатися від неї. Дідів брат був тоді, як на мене, вже дуже старий (вмер десь близкого того року, що й Сталін, у віці понад 90 років). На відміну від мого діда, що був не дуже балаучий, він любив розповідати мені про давенщину, при степ і про козаків, до яких відносив свій рід. Чи так воно насправді, я не знаю, але й мій дід того не заперечував. Дід же мій був сільским лікарем у селі Губівка Компаніївского району Кіровоградської області. Там народився, там жив, там і робив аж до 1966 чи 67- року (на пенсію пішов у 85-річному віці). Брат його, про якого йшлося, жив у іншому місці (теж на Кіровоградчині) й приїздив у гості не часто - 2-3 рази за літо, от тоді ми з ним й утаємничувалися.
Якщо панству буде цікаво, то з розповідей його, крім байок про степ з травою, що за нею ледве вершкика було видно, про коней, що могли бігти цілий день без зупинки, та велетеньских удавів, що зварталися кільцем та ганялися за кіньми, памьятаю таке: Козаки збирали і варили якісь трави, у яких
якщо вимочити сорочку, то не один звір не нападе. Але у нії до коней навіть підходити не можно було, бо вони сахалися того запаху, хоч людина його майже не чула. Ще ту сорочну не можно було надівати прямо на тіло. Буцім-то козаки користалися тим у бійці з татарами, бо коні у тих казилися і навіть скидали вершників. Ще казав, що як розтерти молочай і вкинути у воду, то можно її пити із будь-якої калюжі. Вправні козаки завжди збирали різні трави, сушили їх на зиму і брали у пожоди. Без тих трав
у поході не харчувалися, тому і не хворіли ніколи. Трубку теж палили не з тютюном, а з різними травами, і кожний мав звичку до свого їх складу. Тому трубками не мінялися і з одної трубки не курили, крім якщо поранені були, свою трубку згубили і нову вирізбити не могли. Ото дакі розповідки я чув, а чи правдиві вон, то не мені судити. Я. як кажуть, зв що купив, за те і продаю.
Дякую. Дуже цікаво. Пишіть ще!
Доброго дня!
Выскажу свои мысли по поводу спаса. Сразу хочу сказать, что не претендую на истину.
1. Дед мне про спас на прямую не говорил и даже не называл его так. Все, что он показывал (рукопаш) называл в шутку мордобоем.
2. Как мне кажется (после долгих размышлений), есть что то такое внутри нас, что либо откликается на эти вещи либо нет. Да так НЕТ, что человек во первых, сколько его не учи не научится, во вторых и не поймет он ничего. Условно "генная память" что-ли... кончено не до абсолюта, но Родовая составляющая присутствует. Есть и внешняя "причина" которая именно сейчас "открывает" эту "геную память" у людей в родах которых традиция утрачена.
3. Мне дед говорил о пяти семьях (родах) носителей, насколько знаю Петрович тоже говорил нечто похожее. Петрович "засветил" себя миру, я к таким родам себя как-то не отношу. Другие рода пока молчат. Не считая самозванцев (их уже перевалило за сотни).
4. вся внешняя техника (как мне кажется роли не играет и может изменятся со временем, кроме нескольких мелочей системного характера) гораздо важней внутренний процесс самопознания - осознания себя частью беспрерывного потока поколений, связь этих поколений с родиной, культурой, традицей и многое другое. Это скорее интуитивный мистический опыт. И по концу этот опыт передается дальше на уровне генетической памяти (духовно даже приемным детям), а что бы РЕАЛИЗОВАТЬ эту передачу дается Спас - для защиты себя и близких.
6. По большому (опять только мое мнение) Спас это ПУТЬ. Причем Путь который объединяет путь война и путь монаха (условно).
7. Суммируя все сказанное - можно годами изучать Спас (даже у носителей) и ни чему не научится, а можно ни у кого не учится и интуитивно многое узнать.
Последнее время все больше хочется молчать и не обсуждать не с кем данные вещи. Но это временами проходит...
Да, если кому интересно по пунктам могу более подробно.
Такі речі краще обговорювати вживу. Приїздіть на табори, зможете поділитися досвідом.
Востаннє редагувалося Xvojda (26 Apr 2010 14:10:53)
Последние данные следующие - Спас это особое состояние организма, в норме считающееся у медиков патологией, внутренний физиологический процесс лавинообразный и в конечном итоге он приводит к излучению организмом фотонов света, процесс похож на работу лампы накачки в газовом лазере.
Или человек может это включить или нет. В этом и есть родовая принадлежность.
Данные приборные, т.е. производилось медицинское обследование до и во время нахождения в Стане.
У меня в стрессовых ситуациях время "замедляется" самопроизвольно - усилеем это вызвать не могу.
Мои ученики тоже входят в такое состояние, но не все, и многие (почти все кто входит) не сразу из него выходят, приходится их от туда выводить.
Провел исследования все (кто входит) имеют корни с Украины или из шляхетских родов (Беларуских). Причем всех обучаю одинаково.
дуже цікаве обговорення
хочу висловити думку з приводу СПАСу, як загальнослов'янської системи і тирипири...
ну де ця система у болгарів, поляків, сербів???
термінологія гопки- СПАСу має доволі органічний ненадуманий характер, і до того ж, "смалений вовк", "гуп" та "гойдок" - суто українські назви, тут і не пахне Росією... тим більше, що вперше про СПАС почули з України до-речі, про СПАС Топора (Чєрнікова; психо-енергетичний СПАС), дак це ж Миколаївщина (моя батьківщина), тобто теж Україна... хоча термінологія Топорів Сак, Вол, Кален і т.д. - не зовсім українська, а можливо це старі, ще дохристиянські "святі" слова
я можу промовчати, але внутрішньо я ніколи не погоджуся, що СПАС, це якась там загально-космічна система з парапсихологічними хибами, а ми всі космонавти... чому арійці дійшли до Індії? бо індусам все байдуже, только б нє било б войны 
цю систему збережено українцями і в цьому вся суть, а психологія вона звичайно всюди однакова - всі їдять, розмножуються та панують в своїх оселях, але за своїми, Рідними правилами
Востаннє редагувалося orlyk (18 Jul 2010 16:31:39)
"Рахман добрий, доки пси не обступлять"
напевно в цьому прислів'ї і є бойовий СПАС
http://cossackstan.ru/kazakspas/303-zhi … i-yav.html
Поначалу о технике безопасности.
Первые одну-две недели заниматься следует только в своей квартире. Дело в том,
что в Яви Вы создаете на месте занятий свою Станицу, по Кастанеде – это место Вашей Силы.
Кстати, упаси Вас Бог соваться в подобные места, на Руси их называют ГИБЛЫМИ, местные жители обходят такие места десятой дорогой, и они хороши лишь для людей, одержимых всяческой нежитью (к сожалению, таких
очень много). На улице в местах скопления людей поначалу находиться в Яви
следует, лишь хорошенько освоив ее в Станице и не более трех-пяти минут. И не
вздумайте в таких местах «брать под колпак» посторонних людей, пока не укрепите
свое новое Я – Вы с легкостью можете подсадить себе эту Нежить!
При переходе в Явь издревле используется техника трансового танца (Стан, казачья
станица, станцевать ТАНЕЦ -синонимы)
Для выполнения данной психотехники необходимы три обязательных условия:
Во – первых, Вам не должна мешать одежда, поэтому для занятий оденьте пляжный
ансамбль.
Во – вторых, упражнение проводится с открытыми глазами при полном отсутствии
освещения, можно надеть закрашенные мотоциклетные очки. Главное здесь – чтобы в
глаза не попадал никакой свет!
И, в – третьих, переход из Стана в Брань осуществляется при помощи специального
кодового «бранного» слова или фразы. Это слово может быть любым, но обязательно
связанным с боевой ситуацией, придумайте его сами («бранные слова» – это не та
нецензурщина, которой так пестрит современная речь, а кодовые слова, при помощи
которых казаки на поле брани вводили себя в боевое трансовое состояние).
В дальнейшем, чтобы войти в Брань, вам необходимо будет всего лишь про себя
произнести эту кодовую фразу!
Упражнение № 4.
Итак, включите (обязательно в стереозвуке!) очень негромкую ритмичную музыку без
слов (я рекомендую японский альбом барабанов Тайко).
Далее встаньте прямо, разденьтесь, войдите в Стан, произнесите кодовую фразу.
Под ритм барабанов начните танцевать при помощи мышечных ощущений. Вначале
медленно, на ритм «шестнадцать», затем ускорьтесь на ритм «восемь», затем на «четыре».
Почувствуйте ритм боя не только слухом, а и ощущениями, движения осуществляйте
плавно, фиксируя крайние положение тела в ритме боя.
Уверяю Вас, Вам понравится двигаться в ритме Стана, и Вы сами, спонтанно начнете
ускорять ритм и увеличивать интенсивность движений, при этом испытывая
сильнейший восторг от полного подчинения тела своему ментальному Я.
Это и есть Брань!
Поначалу в состоянии Брани Вы сможете находиться не более десяти минут, при
более длительных занятиях оно сходит на нет. Поэтому для сколь угодно долгого
нахождения в данном состоянии необходимо научиться технике “раздельной
концентрации” – вначале сосредоточиться на движениях рук, через пять минут
переключиться на ощущения в ногах, затем обратно с тем же интервалом.
Заниматься необходимо 20 – 30 минут, не более, один раз в день, вечером. После
окончания упражнения ОБЯЗАТЕЛЬНО примите холодный душ.
Упражнение повторяйте два – три дня, пока Брань не «поставите на рефлекс».
ріална баєуой 
забули кинути посилання на магазин, де продають диски
Востаннє редагувалося orlyk (18 Jul 2010 17:11:28)
(я рекомендую японский альбом барабанов Тайко).
Ото спражні козаки саме так і робили
Для выполнения данной психотехники необходимы три обязательных условия:
Во – первых, Вам не должна мешать одежда, поэтому для занятий оденьте пляжный
ансамбль. <<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<<
ліфчик+бікіні получаєця Ламбада отака война
Востаннє редагувалося orlyk (18 Jul 2010 18:11:48)
в Спасі існує робота з "бранними словами". Тільки все набагато простіше 
це мабуть треба так матюкнутися, щоб вже ніколи нічого не спасло
Востаннє редагувалося orlyk (20 Jul 2010 23:45:43)
Була б непогана(краще чим прізвища) тема(якщо створити) - бранні фрази у українців . Сучасні юмористи б віддихали б
В. Висоцький "Черние бушлати" http://video.mail.ru/mail/filatoff_alex/457/2210.html Не такі героїяк смершівці, але тим не менш...Кліп зроблений про матросів. Черние бушлати - зеки. Второй стратегический ешелон. Вперші дні війни німці знищили перший -кадрову армію. От хто зробив війну, от хто володів спасом Смершівцям спас не потрібен, вони займались іншими речами...
Востаннє редагувалося Xvojda (25 Jul 2010 17:25:06)
Поясніть, будь ласка, Ви стверджуєте, що зеки зробили війну?
Пошукайте про чорні дивізії РА. Де вони формувалися. хто їх очолював. Зокрема знаменита 16-а армія під керівництвом Рокосовького (теж сидів). який є безперечно одним з кращих генералів Сталіна, якого він усунув від операції на Берлін через те що він був поляком і віддав Жукову. Результат ми знаєм.. Так це той варіант - одна гвинтівка на 4-ох
Востаннє редагувалося Xvojda (25 Jul 2010 20:35:06)
Ви знайомі з працею Є. Гуцала "Ментальність орди". Ким були, є і будуть герої "велікой"?
http://exlibris.org.ua/orda/index.html
від стародавніх часів нам дійшло що в цій справі є дві категорії людей: ті, що шукають силу, а також ті, що її не шукають. Стародавні кажуть, що перші йдуть шляхом собаки - так як собака завжди шукає того хто сильніше за неї. Вона може або служити цій силі і тоді сила дає цій собаці за службу своє покровительство та їжу, або іншими словами, №підбирати крихти" - тобюто служити не самій силі, а сильному пану; тоді частина його сили дістається собаці. (лайка - ах ти ж собака).
Другі - ті кому сила не потрібна - йдуть шляхом вовка. Вовк вже володіє силою. Все що йому потрібно, навчитися нею володіти. Перш за все, зберігати її і не витрачати напрасно (поведінкова культура). Ці два шляхи рівні. Хоча шлях собаки дещо безпечніший, але шлях вовка - це шлях волі.
Востаннє редагувалося Xvojda (31 Jul 2010 20:43:42)
Другі - ті кому сила не потрібна - йдуть шляхом вовка. Вовк вже володіє силою. Все що йому потрібно, навчитися нею володіти. Перш за все, зберігати її і не витрачати напрасно (поведінкова культура). Ці два шляхи рівні. Хоча шлях собаки дещо безпечніший, але шлях вовка - це шлях волі.
А вовк може самостійно навчитися керувати силою? Без сторонньої допомоги... Наскільки це реально?
Востаннє редагувалося Крук (01 Aug 2010 21:40:43)
Вовк не можна навчитися керувати силою ззовні. Тільки самостійно. Це і робить його вільним вовком. Володіти силорю - це відчувати що ти у річці. Треба навчитися плавати. Для цього треба відчути плин течії. Це не можна зробити слухаючи вказіки на березі. Ці знання ти витягаєш зсередини. Це як стати багатим по книгам. Багатьом вони допомогли? А якщо допомогли то тим хто дещо вже знав. Але тут іще є деякий момент. Поки ви шукаєте силу як собака, вам на шляху зустрічаються люди, які вам внутрішньо чужі - їм начхати на це, але ззовні "свой парень", або публіка яка змушує вас робити деякі речі. співати пісні, закляття, кричати слава, підмітати сліди находу тощо. Їм потрібні послідовники, вам потрібен хазяїн. Хазяїн і раб взаємодоповнюють один одного. І тому їм психологічно комфортно. Коли ж ви обрали волю, то вам ця інфа все одно що золото на безлюдному острові. У вас проходить переоцінка цінностей. Далі ви віддаєте небо птицям і починаєте робити свій невеличкий будиночок. І тепер уже під цей шлях, люди на вашому шляху зустрічаються вам по духу, спочатку це якийсь підряд чи щось таке, а далі на цій основі з цього виростає те що ми називаємо справжні людські відносини. Справжня дружба наприклад. Слухай мені треба залити фундамент. Да?. Слухай, так і так... У вас розмови йдуть по суті. Раптом виникає хтось і кричить вам - агов - смерть там кому-то! Становись! Що ви скажете? Ідіть туда-то мені треба те зробить. те і ще й те не зроблено. Мені неам коли гулять і дурью маяться. Тобто це зовсім різна якість життя. Керукати силою, людина вчиться в житті. Як птах у польті махає крилами так як підказує йому пвітря. І тут або ви будете все життя ходити і просити когось, або повірете у себе і своє бачення, яке є до речі запорукою входження в силу. В народі кажуть - чужим хлібом не наїсишся - свій треба мати. Це достойно. Також вовки ніколи не беруть нічого в борг.
Востаннє редагувалося Xvojda (02 Aug 2010 15:27:36)
http://video.mail.ru/bk/ottie/_myvideo/5.html Характерство 1 - шлоссер
http://video.mail.ru/bk/ottie/_myvideo/7.html Характерство 2 - шлоссер
Дуже приємно! Вітаю!
Вовк не можна навчитися керувати силою ззовні. Тільки самостійно. Це і робить його вільним вовком. Володіти силорю - це відчувати що ти у річці. Треба навчитися плавати. Для цього треба відчути плин течії. Це не можна зробити слухаючи вказіки на березі. Ці знання ти витягаєш зсередини. Це як стати багатим по книгам. Багатьом вони допомогли? А якщо допомогли то тим хто дещо вже знав. Але тут іще є деякий момент. Поки ви шукаєте силу як собака, вам на шляху зустрічаються люди, які вам внутрішньо чужі - їм начхати на це, але ззовні "свой парень", або публіка яка змушує вас робити деякі речі. співати пісні, закляття, кричати слава, підмітати сліди находу тощо. Їм потрібні послідовники, вам потрібен хазяїн. Хазяїн і раб взаємодоповнюють один одного. І тому їм психологічно комфортно. Коли ж ви обрали волю, то вам ця інфа все одно що золото на безлюдному острові. У вас проходить переоцінка цінностей. Далі ви віддаєте небо птицям і починаєте робити свій невеличкий будиночок. І тепер уже під цей шлях, люди на вашому шляху зустрічаються вам по духу, спочатку це якийсь підряд чи щось таке, а далі на цій основі з цього виростає те що ми називаємо справжні людські відносини. Справжня дружба наприклад. Слухай мені треба залити фундамент. Да?. Слухай, так і так... У вас розмови йдуть по суті. Раптом виникає хтось і кричить вам - агов - смерть там кому-то! Становись! Що ви скажете? Ідіть туда-то мені треба те зробить. те і ще й те не зроблено. Мені неам коли гулять і дурью маяться. Тобто це зовсім різна якість життя. Керукати силою, людина вчиться в житті. Як птах у польті махає крилами так як підказує йому пвітря. І тут або ви будете все життя ходити і просити когось, або повірете у себе і своє бачення, яке є до речі запорукою входження в силу. В народі кажуть - чужим хлібом не наїсишся - свій треба мати. Це достойно. Також вовки ніколи не беруть нічого в борг.
Дуже сподобалась думка... Але для того щоб вчитись плавати чи то літати необхідно стати у ту саму річку, чи не так?
Для цього треба мабуть зробити якийсь крок, а потім ламати світосприйняття, мабуть 
Крук, мені імпонує ваш нікнейм, в мене просто аналогічний
Востаннє редагувалося Богдан (02 Sep 2010 18:05:28)
Думка не зовсім моя. Треба стати в ту річку або воду характерницьку (деякі питають що то за вода, кажуть вони знають якусь воду характерницьку ), але диво полягає в тому що звичного ламання світогляду не вимагається, що є звичним явищем сучасного лабіринту психоаналізу і через складність якого, ефективність не дуже висока. Коли у вас виникає нова перспектива, вона вас втягне в себе іі поміняється сама сцена або система координат в якій ви раніше жили. Це називється абстрактне ядро (тому що втримує в себе і світогляд і здоровя і відносини тощо). Воно відбувається саме собою. Ось що пише Чумаченко в "Політ нічного метелика" (виділено автором): "Ми вже говорили раніше, що стародавні митці відкрили тотожність сил, які поєднгують тонкий план людини з відповідною організацією світу на тонкому рівні. Звідси "наукова" спадщина тих часів несе в собі незліченні способи зберігання та передачі відповідних настроїв, що відкривали доступ до пануючих у довкіллі природних сил. Такою спадщиною стали, як було зазначено вище, ритуали, знаково-образні форми ремісницьких витворів, міфіологізовані перекази та пісні, які у пізніші часи були записані як Веди. Виник психотип етнічної людини, що відповідає патерн умовам місця проживання на землі. Отже, людина отримувала егрегорний статус, поєднуючись із патерн умовами ареалу свого проживання. Виникла відповідна культура, яка була своєрідним засобом утримання людини в знайденому полі контакту з природною цілісністю. Кожен порух, кожен крок такої людини відповідав істині, бо виходив з наміру, що народжувався в цілісності, а тому безперечно їй відповідав. Така людина у своїх діях отримувала підтримку всього континууму цілого, тому завжди мала велику життєдайну силу, була невтомною в проходженні шляху свого життя. Перед нею не стояло питання "бути чи не бути", яке пізніше постало перед людством.
Востаннє редагувалося Xvojda (03 Sep 2010 10:13:30)