Йдеться про освоєння техніки пошуку геопатогенних зон, відчуття енергії від усього живого, отримання інформації про користь того чи іншого продукту..

В неті ледь найшов..

В казачих преданиях есть следующее сказание:

Породил батька Коляда с матерью Даж-землею в час ночной грозы род казачий и дал им земли большие от рассвета до заката, от моря до моря, от Дуная до Дона с Кубанью. И заповедовал той земли держаться, и не отдавать ее никому. И дал еще батька Коляда своего брата, Месяца Ясного, на сторожку казачеству. А до кучи, чтобы все ладно было, да сгуртованы были, дал умений разных да мастерства небесного. Так и появился казачий СПАС. И заповедовал держаться правды. За правду стоять – кривь попирать.
Т.е. так появились на самом деле, как гласит казачье предание, различные виды ремесел. В частности так
Отец небесный рода казачьего научил казаков землю пахать, кузнечному делу, гончарному…
в том числе и СПАСу.

СПАС представляет собой исконное воинское искусство. Разделяется на несколько подразделов. В частности это СМАГА, которая, в общем- то и будет представляться на этих дисках и раздел ЗДРАВЫ.
3 мин 18 сек.
Тем самым, со временем, все таки мы надеемся, что этот момент наступит, когда мы подойдем к более глубокой традиции и преподнесем вашему вниманию на самом деле, то что и является настоящим СПАСом.
Да, очень много из СПАСа было уничтожено во времена репрессий на казачество. Было что-то утеряно, но тем не менее сохранились небольшие крупицы этого древнего ведического познания, которые мы вам и постараемся представить."
   
Подібні речі вносять плутанину.

Світ снобачення дя нас - інший якийсь нереальний світ, між тим:

Правила Игры и Сновидения
Понять - значит упростить.
А. и Б. Стругацкие

Одна сновидящая во сне попала, по ее словам, очень высоко, и там золотоволосые, высокие и извечно знакомые некто долго и ласково учили ее. Затем один из них коснулся ее лба, сказал: "А теперь спи," - и в тот же миг она проснулась здесь, в своей постели на девятом этаже.

Ты мне никогда не снишься,
дышу Тобой наяву.
Снятся все остальные,
и это - дурные сны.

Мы спим, когда бодрствуем здесь, и просыпаемся лишь в краткие миги ясных снов. Катастрофическое самоотождествление с материальным планом Земли, на которой по тем или иным причинам мы воплотились, блокирует нашу истинную память.

Мы не можем вспомнить действительные правила великой, прекрасной и страшной Игры, в которую мы когда-то согласились играть по своей воле, Игры, в которой каждая сущность - одновременно и игрок, и карта, и выигрыш, и проигрыш, и сама Игра. Но мы довольствуемся не Игрой, а играми, игрушками, возней в песочнице.

Почему?

"Жизнь есть сон". Но есть и дополнительная версия: нынешнее наше положение есть следствие одного из ходов в Игре, и не исключено, что ход был достаточно удачным. Но время не спит, Игра продолжается, пора делать следующий ход. Пора просыпаться.

Но прежде должен быть усвоен и понят смысл и урок предыдущего хода, переместившего нас сюда, в этот мир, в это положение. В основе Мира и миров лежит Тайна, о которой можно сказать совсем немного: она, по определению, не может быть разгадана. Тайна есть мать Игры, ибо любая игра невозможна без риска и неизвестности. Риск и неизвестность - это то, что делает мир живым, то есть свободным.

Каждый мир имеет привычку быть бесконечным. У любой бесконечности есть свои способы длиться, не утомляясь при этом окончательно, потому что любое окончание есть начало. Все способы длиться основаны на одной из функций тайны, связанной с инерционностью, сопротивлением материи и пространства, с темнотой, косностью, незнанием, забвением, сном, беспамятством. Все перечисленные понятия не отягощены в данном контексте никакими негативными ассоциациями, потому что - повторимся, - потому что отражают фундаментальное свойство Мироздания иметь длительность, переходящую в бесконечность.

Тайна, по всей видимости, существует вовсе не для того, чтобы мы ее разгадывали, - как вызов ее воспринимает только наш ум. У Тайны иные функции в мире, на которые можно лишь, весьма косвенно и косноязычно, указать некоторыми метафорами. Например, можно сказать, что назначение тайны в мире сродни балкам в доме, которые поддерживают и скрепляют крышу и потолок, о которых никто не может знать лишь одного: когда именно и почему они рухнут.

http://www.penman.ru/shkola/karta.html карта...

Тепер про “взлом” снобачень, є про що задуматися:

http://dreamhacker.narod.ru/a10210.htm

....Проект, начатый около восьми лет назад, привел разработчиков к интересным результатам, часть которых я вам опишу в дальнейших письмах. Эта информация раскрывается только по одной причине: из-за нелепой оплошности нашего новосибирского коллеги материалы по “взлому” сновидений попали в распоряжение ФСБ России и сейчас проверяются экспертами двух режимных институтов. Мы не знаем, каким образом спецслужбы будут использовать придуманные нами триксы (трюки). Мы не знаем, в каком направлении пойдут их дальнейшие исследования. Поэтому, в надежде уровнять условия игры и дать желающим возможность уйти из-под опеки “Большого брата”, наша группа “сливает” основную часть своих находок в публичное пользование.

Плащі тамплієрів одягали вихідці з найбільш родовитої знаті Європи. Монархи та великі феодали охоче жертвували орденові землі. На них рицарі будували замки й дороги. Із тамплієрами пов’язують появу готичного стилю, що за кілька століть змінив архітектурне обличчя Європи. Наприкінці ХIII ст. воїни-ченці мали вже 9 тис. замків. Молодший за чином в ордені беззаперечно підкорювався старшому. Великому магістрові належала абсолютна влада.

Католицька церква надала тамплієрам усі можливі привілеї. Їхні храми мали право притулку і могли здійснювати фінансові операції. Причому цілком відкрито — інші церковні ордени давали гроші в ріст тільки через посередників. Таку поступливість католицької церкви іноді пояснюють тим, що тамплієри постійно шантажували Папу, бо нібито володіли Священним Ґраалем. Чашу, з якої, за легендою, Христос та апостоли причащалися під час Тайної Вечері, рицарі знайшли в якомусь тайнику під час розкопок у Палестині. Хто володів реліквією, той нібито отримував відпущення гріхів і вічне життя. Насправді ж, вважає англієць Г.Ч. Лі, тамплієри стали улюбленцями папського престолу тому, що той ”хотів зробити із рицарів військо, залежне тільки від Риму, слухняне знаряддя для поширення папського впливу”.

Храмовники були дуже успішними фінансистами. Саме вони винайшли чеки. Спочатку їх видавали прочанам, що йшли до Єрусалима, а потім і купцям. За чеки — невеличкі кружальця шкіри з указаною сумою та відбитком пальця вкладника — можна було отримати дзвінку монету в будь-якому представництві ордену як у Європі, так і в Палестині. За операції стягувалася незначна маржа. Орден давав позички великим і малим сеньйорам, герцогам і королям під 10%. Відсоток вигідний на ті часи, бо лихварі зазвичай брали 40%. Іноді навіть сам Папа був боржником тамплієрів. Певний час храмовники управляли королівською скарбницею Франції, на території якої мали найбільше замків. Тамплієри знали подвійну бухгалтерію, вміли вираховувати складний відсоток.

Торговельні зв’язки зі Сходом вони підтримували навіть після 1291 року, коли під натиском мусульман орден переніс свою резиденцію з Палестини на острів Кіпр. Храмовники мали чималий флот.

Нагромаджені рицарями багатства викликали заздрість у світських і церковних можновладців. Особливі привілеї тамплієрів викликали недоброзичливість до них серед феодалів і князів церкви.

На початку ХIII ст. Папою став ставленик французького короля Філіпа ІV Красивого Климент V, що мав резиденцію в Авіньйоні, а не Римі. Філіп був лютим ворогом ордену. Він вів нескінченні війни з англійцями та фламандцями й геть спорожнив королівську скарбницю. Чеканка фальшивої монети й пограбування та вигнання із країни євреїв-лихварів не допомогли. Тоді монарх накинув оком на скарби тамплієрів. Він змовився із Папою, якому теж украй потрібні були гроші, й завдав орденові нищівного удару.

На світанку в п’ятницю 13 жовтня 1307 року за наказом Філіпа арештували всіх храмовників, що жили у Франції. Їх передали до рук інквізиції. Процес тривав довго. Кілька тисяч рицарів-ченців звинуватили в єресі, богохульстві, відступі від догматів церкви та розпусті. Орден розігнали, його багатства конфіскували й поділили король і папа. Згодом історики довели, що ці закиди були безпідставними. Багато тамплієрів, в яких нелюдськими катуваннями вирвали зізнання в єресі, на суді відмовилися від своїх свідчень і були засудженні на спалення.

Уже сім століть переповідають легенди, що тамплієри встигли сховати частину своїх багатств, вивізши їх до якихось тайників. У Європі досі не припиняються пошуки цих скарбів. Але ще невідомо, чи вдалося знайти десь бодай якусь їх дещицю.

За легендою, охоплений полум’ям великий магістр Жак де Моле прокляв Папу Климента V і Філіпа IV Красивого: ”Клименте, судде несправедливий, викликаю тебе на Суд Божий протягом 40 днів від сьогодні, а тебе, королю Філіпе, також несправедливий, до року”. Папа справді через місяць помер від дизентерії, а менш ніж за рік Філіп IV пішов із життя за загадкових обставин — найімовірніше, був отруєний. Прокляття стосувалося також нащадків монарха аж до 13-го покоління. Апогей помсти начебто відбувся в часи Великої французької революції. Заарештованого короля Людовика ХVІ утримували під вартою в замку Тампль у Парижі, де колись була резиденція храмовників. Звідти його й повезли на гільйотину.

15/05/2009 Відбулася унікальна подія – проведена очистка і підключення до Ієрархії Світу Ордену Тамплієрів, на чолі з Великим Магістром Жаком де Молє. Наша школа отримала можливість користуватись захистом ще одного лицарського Ордену.
 
Хорс.
взято звідси http://www.prosvitleni.at.ua/news/2009-06-02-6

від себе, - це не є езотерика, про яку ми говоримо, це приклад людини, яка попала в залежність від свого "я", і ще один привід того, що в езотериці існує 2 табу:
1) на Бога, про нього не говорять;
2) на істину, допоки людина не увійде, вона не має право бути допущеною до знань, в противному разі вона зпрофанує саму науку. І тому всі розмови в езотериці є лише розмовами, але зовсім не езотерикою. Адже, як воно може бути езотерикою, якшо вся Петрівка гнеться під тонами езотеричної літератури?

Клуб військово-прикладних систем бою
з вересня проводить набір до навчально-тренувальної групи
початкової підготовки зі Звичаєвого Гопки-Спасу.

Зайняття відбуваються: Пн, Ср, Пт - 19.00-21.00
м.Київ, вул. Волгоградська 1, СШ№60, спортзал.
(м."Палац Спорту", тр.3, до кінцевої зупинки)

З питань запису до групи звертатися за тел. 8(063)4012082 (Котлін Олександр Михайлович).

http://www.spas.net.ua/index.inc.php
http://www.spas.net.ua/index.inc.php?section=klub

Установче тренування відбудеться 14-го вересня.

Кононенко В.І. Українська лінгвокультурологія:. – К.: Вища школа., 2008. – 327 с.

Формування й розвиток власне національної словесної символіки йде різними, часом досить складними шляхами. Погоджуючись з тим, що поява символу, котрий здебільшого має трансцендентний характер, рідко коли визначається безпосередньо умоглядно. Діяльністю людини, не можна не бачити глибинних семантичних зв’язків між творенням образу і його перевтіленням у символ. Поширеним є, зокрема, виникнення образу-символу через усвідомлення співвідношення між первісним предметом, якому в народній уяві, зокрема міфологізованої, надається та чи та символічна функція, і словом – символом, що сприймається як мовне втілення певних узагальнених ознак. Досвід, фонові знання, зумовлені реаліями навколишньої дійсності (непсихічними умовами, особливостями побуту, історико – культурними чинниками), підтримують символічне значення, а постійні асоціації, що супроводжують символ, створюють підґрунтя для його вживання у складі фіксованих контекстів, різних словесних формул, визначають його здатність передавати глибинний зміст, ставати носієм тієї чи тієї ідеї.
…
Український філософ Г. Сковорода в праці «Кільце» спиняється на особливостях символічного способу мислення, що висвітлює природу, походження і значення символів. Стародавні філософи, за його твердженням, передавали свої думки не в словах, а в образах, символах. Назви небесних тіл виражали абстрактні поняття. Сонце означало істину, кільце – вічність, якір – утвердження, лелека – богошанування, зерно і насіння – помисел і думку. Символом вважався образ, що складався з кількох фігур. Вічність, наприклад, зображалася трьома з’єднаними між собою кільцями (їх супроводжував напис «Ці три вище всяких стихій»). Саме такою мовою передано біблійні оповіді, в них «останній голосок або слівце дихає символом або залежиться від нього». Якщо в кожній із цих фігур розкрити таємний, прихований зміст, тоді відкривається вічність, начало.
Оригінальну теорію поетичного символу на українському матеріалі розробив М. Костомаров. Учений розглядав символ у системі понять художнього мислення як уявлення, що викликає певне коло асоціацій, пов’язаних із процесом поетичного освоєння світу; в цьому розумінні символ – образ і раптом із тим не образ, оскільки містить у собі додатковий смисл, органічно пов'язаний з образом, але не тотожний йому; поняття символу стає в результаті дещо розпливчастим, занадто широким. Головне в концепції Костомарова – розуміння національних, культурних і релігійних чинників, що визначають символіку того чи того народу. Походження і розвиток символіки можуть бути з’ясовані лише через образне відображення народного духу, народного мислення.
Звідси випливає висновок, що символіка кожного народу – явище глибоко національне, зрозуміле лише і межах певного середовища і не може бути до кінця пізнане іншим народом, етносом, спільністю.

…
За О. Лосєвим, «символ речі є її відображенням, однак не пасивне, не мертве, а таке, котре має в собі силу і міць самої дійсності, оскільки одного разу одержане відображення перероблюється у свідомості, аналізується в думці, очищується від усього випадкового й несуттєвого й доходить до відображення не просто чуттєвої поверхні речей, а їхньої внутрішньої закономірності». Тобто символ не є власне знак речі, це виразник її суті, він має додаток, який робить його внутрішньо вмотивованим, глибинним.
У символі, на думку О. Лосева, досягається повна рівновага між «внутрішнім» і «зовнішнім», ідеєю і образом, «ідеальним» і «реальним». «В образі» немає зовсім нічого такого, чого не було б в «ідеї». Загальне й конкретне в ідеї й образі повністю співвідносні між собою, в символі немає ні ідеї без образу, ні образу без ідеї. Звідси закономірним є сучасне вживання поняття образ-ідея на позначення символу. Раптом з тим у символі образ та ідея можуть різнитися між собою: символ – це вираження того, що має власне ідея. О. Лосєв визначив можливості втілення символічного значення в слові, імені; виділив різні символічні значення, зокрема предметно-наочний ейдос та абстрактно-узагальнений символ; символічне значення підніс до рівня явища стилістичного у разі його внесення в конкретику художнього тексту.
…
В українському метальному просторі типові такі позитивні реакції: на слово мати – рідна, земля – світа, пісня – народна, мова – солов’їна, Дніпро – широкий, Карпати – зелені. Реакції на слова – стимули можуть бути типово негативні: хата – бідна, свекруха – лиха, їжа – несмачна, преса – продажна, ціни – високі.

Калина, верба, тополя – дівчина, жіноче,
дуб, явір – козак, чоловіче,
вогонь – непереборна сила,
вода – творець усього сущого,
кров – гаряча, життєдайна,
коло – вічність.

Калина – символ буття, краю, України, смуток, туга за Батьківщиною, коханням,
А в тієї калиноньки
Аж до землі віти гнуться;
А в тієї дівчиноньки
Аж до землі сльози ллються.

Верба – символ журби, краса, врода, дівоцтво,
А три верби схилилися,
Мов журяться вони.

Тополя – образ-тотем, краса, цнотливість, жіноцтво,
Вишня – краса, розквіт, здоровя,
Ой у полі дуб зелений,
Під тим дубом вишня,
Аж там козак конем грає,
Щоб дівчина вийшла.

Дуб – дерево-тотем – міць, твердість, непохитність,
Зелений дубочок,
Чого похилився?
Молодий козаче,
Чого зажурився?

Явір – нещастя у коханні, символ журби, молодість, юнак,
Осика – символ зради, і покарання, дерево-тотем,
Терен – страждання,
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає,
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.

Соняшник – символ краси, добра, спокою, затишку,
Квітка – краса, квітучість,
Барвінок – молодість, кохання, шлюб,
Васильки – чистота, святість, приязнь, любов,
Мак – краса, молодість,
Гарна дівка, як маківка.
Волошки – ніжність, тепло душу,
Любисток – символ кохання,
Трава – страждання смерть
Де кров текла козацькая,
Трава зеленіє. (Т, Шевченко)

М’ята, рута, ружа, бур’ян, реп’ях, лобода, зів’яле листя, билина, пшениця, жито, овес, гречка, просо, льон.

Крила, мрії, птиця, зозуля, ворон, ворона, соловейко, голуб, голубка, лебідь, лебідка, сокіл, орел, сова, лелека, чорногуз, чайка, півень.

Вовк, лисиця, кінь, віл, теля, корова, заєць, ведмідь, собака, пес, свиня, вівця, баран, коза, гадюка, бджола, оса.

Золото, срібло, намисто, вінок, коса, шабля, люлька, тютюн, борщ, вареники, галушки, мед, часник, цибуля.

Сонце – місяць, вогонь – вода, світло – темрява, життя – смерть, зима – літо, день –ніч, явір – калина, доля – недоля, душа – тіло, правда – кривда, любов – ненависть.

Добро, зло, віра, правда, гріх, зрада.

Чорний, червоний, синій, білий, жовтий, зелений…

О мово українська! Ти – вода
З кринички, над якою гнуться верби,
Холодна , і прозора, і проста,
А без води я вже давно помер би.
Ю. Бедрик

До другого курсу входе володіння своєю єнергетикою, підключення до стихій як такових, вплив і управління єнергією Інших істот. Підготовка до вольового управління і роботою зі "спутниками"

Третій курс: - праця зі спутниками. Управління волею та "менталом" інших людей та тварин, вихід на основи стихій та їх інергій. Повне входження у систему для подальшого вдосконалення.

Василь Чумаченко "КРИК ПУГАЧА"

Сьогодні проходив медогляд, потрібний при проходженні техогляду авто, що в принципі абсурдно, але їздити потрібно.
Саме цікаве, що цей весь ідіотизм чиновники завжди виправдають турботою про народ.
Та це ще не весь абсурд. Проходило медогляд багато матерів з дітьми різного віку, галас дітей ще досі не можу
забути. Турбота про дітей? Брехня, - в державно-чиновниче рабство з дитинства!!!!!!

На початку я привів цитату з книги Чумаченка, як прояв хибності в науці - характерництво, СПАС та всіляких
споріднених течій цієї науки. Звісно, бути першим хлопцем на селі - вершина егоїзму, та чи це духовний шлях?
Іще анекдот до теми:
зустрічаються двоє, один каже:
- пішли до твого сусіда поздоровимо з Днем Народження
другий відповідає:
- та в мене нема подарунка
на що перший радить:
- а ти скажи, що в тебе корова здохла!

Ось надибала Шекспіра в перекладі Дмитра Паламарчука.

СОНЕТИ

6

Не дай зимі нищівною рукою
Весни й твоєї погубити шал.
Жагою сповни будь-який фіал,
Помнож скарби не літом, а весною.

Це — не лихварство, гідне осороми,
А з власної краси належний зиск,
Це сил поновлення і юний блиск,
Це десять Я навколо тебе в домі.

Ти щастя десять би разів помножив,
Якби відбився в десятьох синах.
Що візьме смерть? Хіба нікчемний прах,
Бо погасить твого вогню не зможе.

Вродливий ти, тож не давай краси
Під вістря невмолимої коси.

21

Ні, я не йду тропою віршоробів,
Що оди тчуть з фальшивої краси.
Їй не шкодують неба для оздоби
Здрібнілі і охриплі голоси.

Своїх я уст брехнею не поганив,
Для порівнянь не брав так, як вони,
Скарбів земних, перлин всіх океанів,
Зірок і квітів ранньої весни.

У вірші правда — над усе для мене,
І я писав, що мила — чарівна,
Хоча від матері лице натхненне,
А не з небес отримала вона.

Мою любов хвалити не годиться,—
Вона не крам, що продають в крамницях.

66

Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І чистій вірності шляхів нема,
І силу неміч забива в кайдани,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І досконалості — ганебний суд,
І злу — добро поставлене в служниці,
І владою уярмлені митці,
І істину вважають за дурниці,
І гине хист в недоума в руці.

Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов твоя.

55

Надгробків царських мармурові плити
Переживе потужний мій рядок,
І образ твій, немов із міді литий,
У вічність перейде. Хоч воєн крок

Зруйнує все — і статуї, і трони,
Каменярами тесаний граніт,
Але твоєї із пісень корони
В тисячоліттях не забуде світ.

Ти смерті й забуття минеш дорогу
І, відшукавши путь в людські серця,
Вперед ітимеш із віками в ногу,
Аж доки дійде світ свого кінця.

І в день суда ти житимеш у слові,
В піснях моїх, що сповнені любові.

16

Але чому, як час почав облогу,
Не йдеш війною на тирана сам?
Мій вірш слабкий, він опору тривкого
Не виставить запеклим ворогам.

Досягши верховин краси і сили,
Лани незаймані ори і сій:
Красуні лона радісно б відкрили,
Щоб юний образ повторити твій.

I проросте твоє найбільш тривале
Нове життя і тіла, і душі,
Якого внукам би не змалювали
Мої убогі й немічні вірші.

Віддай себе — і житимеш в століттях
В малюнку власному — у рідних дітях.